1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму н сказали:
2 „Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.
3 А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?
4 Бо Бог заповів: „Шануй батька та матір“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, — хай смертю помре“.
5 А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові “,
6 то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.
7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:
8 „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!
9 Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук — людських заповідей“.
10 І Він покликав народ, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!
11 Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить“.
12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокусилися?“
13 А Він відповів і сказав: „Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
14 Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обоє до ями впадуть“.
15 А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю притчу“.
16 А Він відказав: „Чи ж і ви розуміння не маєте?
17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опоганює людину.
19 Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.
Того ж самого отця нашого Симеона Новог… · Ісихія пресвітера Слово до Теодула про … · Святий Касіян Римлянин про вісім пристр…
20 Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, — не опоганює це людини!“
21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.
22 І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — демон тяжко дочку мою мучить!“
23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“
24 А Він відповів і сказав: „Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.
25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“
26 А Він відповів і сказав: „Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам“.
27 Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів“.
28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, як ти хочеш“! І тієї години дочка її видужала.
29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.
30 І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.
31 А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і славив він Бога Ізраїлевого!
32 А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі“.
33 А учні Йому відказали: „Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?“
34 А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.
35 І Він ізвелів на землі посідати народові.
36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.
37 І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних…
38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
39 І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.