1 І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йордану. І знову зібралися юрби до Нього, і знов Він навчав їх, звичаєм Своїм.
2 І підійшли фарисеї й спитали, Його випробовуючи: „Чи дозволено чоловікові дружину свою відпустити?“
3 А Він відповів і сказав їм: „Що Мойсей заповів вам?“
4 Вони ж відказали: „Мойсей заповів написати листа розводового, та й відпустити“.
5 Ісус же промовив до них: „То за ваше жорстокосердя він вам написав оцю заповідь.
6 Бог же з початку творіння „створив чоловіком і жінкою їх.
7 Покине тому чоловік свого батька та матір,
8 і стануть обоє вони одним тілом“, — тим то немає вже двох, але одне тіло.
9 Тож, що Бог спарував, — людина нехай не розлучує!“
10 А вдома про це учні знов запитали Його.
11 І Він їм відказав: „Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею.
12 І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона“.
13 Тоді поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли.
14 А коли спостеріг це Ісус, то обурився, та й промовив до них: „Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже!
15 Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде“.
16 І Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши.
17 І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: „Учителю Добрий, — що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?“
18 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.
19 Знаєш заповіді: „Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво“, не кривди, „шануй свого батька та матір“.
20 А він відказав Йому: „Учителю, — це все виконав я ще змалку“.
21 Ісус же поглянув на нього з любов’ю, і промовив йому: „Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста“.
22 А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав!
23 І поглянув довкола Ісус, та й сказав Своїм учням: „Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!“
24 І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: „ Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже!
25 Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!“
26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одного: „Хто ж тоді може спастися?“
27 Ісус же поглянув на них і промовив: „Неможливе це людям, а не Богові. Бо „для Бога можливе все!“
28 А Петро став казати Йому: „От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом“.
29 Ісус відказав: „Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії,
30 і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, — домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному — вічне життя.
31 І багато-хто з перших стануть останніми, а останні — першими“.
32 Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, — аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має:
33 „Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,
34 і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб’ють, — але третього дня Він воскресне!“
35 І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: „Учителю, — ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе“.
36 А Він їх поспитав: „Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?“
37 Вони ж відказали Йому: „Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один“!
38 А Ісус відказав їм: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п’ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?“
39 Вони відказали Йому: „Можемо“. А Ісус їм сказав: „Чашу, що Я її п’ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.
40 А сидіти праворуч Мене та ліворуч — не Моє це давати, а кому уготовано“.
41 Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана.
42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: „Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.
43 Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, — нехай буде він вам за слугу.
44 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде всім за раба.
45 Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох“.
46 І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв.
47 І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: „Сину Давидів, Ісусе, — змилуйся надо мною!“
48 І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
49 І спинився Ісус та й сказав: „Покличте його!“І кличуть сліпого та й кажуть йому: „Будь бадьорий, устань, — Він кличе тебе“.
50 А той скинув плаща свого, і скочив із місця, — і прибіг до Ісуса.
51 А Ісус відповів і сказав йому: „Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“Сліпий же Йому відказав: „Учителю, — нехай я прозрю!“
52 Ісус же до нього промовив: „Іди, — твоя віра спасла тебе!“І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою.