1 Псалом Асафів. Прорік Бог над богами — Господь, і землю покликав від схід сонця і аж до заходу його.
2 Із Сіону, корони краси, Бог явився в промінні!
3 Приходить наш Бог, — і не буде мовчати: палючий огонь перед Ним, а круг Нього все буриться сильно!
4 Він покличе згори небеса, і землю — народ Свій судити:
5 „Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 І небеса звістять правду Його, що Бог — Він суддя. Села.
7 „Слухай же ти, Мій народе, бо буду ось Я говорити, Ізраїлеві, і буду свідчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 Я буду картати тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопалення,
9 не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх,
10 бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір,
11 Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені!
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселенна й усе, що на ній!
13 Чи Я м’ясо бичків споживаю, і чи п’ю кров козлів?
14 Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому,
15 і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!“
16 А до грішника Бог промовляє: „Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на устах своїх носиш?
17 Ти ж науку зненавидів, і поза себе слова Мої викинув.
18 Як ти злодія бачив, то бігав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете.
20 Ти сидиш, проти брата свого наговорюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері.
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти. Тому буду картати тебе, і виложу все перед очі твої!
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопив, — бо не буде кому рятувати!
23 Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважає, Боже спасіння йому покажу!“