¹ Савло схвалював його вбивство. У ті дні настав великий утиск Єрусалимської церкви. Всі, за винятком апостолів, розсіялися по околицях Юдеї та Самарії.

² Побожні мужі вбрали Степана, гідно оплакали його.

³ Савло ж нищив церкву, входячи до осель, виволікував чоловіків та жінок, кидав їх до в’язниці.

⁴ Тим часом розсіяні люди ходили й проповідували слово.

⁵ Пилип прибув до міста Самарії, проповідував Христа.

⁶ Слухали громади те, що казав Пилип. Сприймали однодушно, бачили знамення, які чинив.

⁷ З багатьох, одержимих нечистими духами, які виходили й гучно кричали; багато спаралізованих і кривих одужували.

⁸ Настала велика радість у тім місті.

⁹ Був у місті один чоловік, на ім’я Симон. Перед тим займався чародійством і дивував народ Самарії, видаючи себе за когось великого.

¹⁰ Його слухали від малого до великого, кажучи: Це є велика сила Божа.

¹¹ Слухали його, бо довго захоплював їх чарами.

¹² Але коли повірили Пилипові, що благовістив Боже Царство й ім’я Ісуса Христа, то охрестилися і чоловіки, й жінки.

¹³ Повірив і сам Симон і, охрестившись, перебував з Пилипом. Бачачи великі сили й знамення, дивувався.

¹⁴ Апостоли, що перебували в Єрусалимі, почули, що Самарія прийняла Боже слово, і послали до них Петра й Івана.

¹⁵ Прийшовши, ті помолилися за них, аби вони одержали Святого Духа.

¹⁶ Бо ще на жодного з них не зійшов, а тільки хрещені були в ім’я Господа Ісуса.

¹⁷ Тоді поклали на них руки – і одержали Святого Духа.

¹⁸ Як побачив Симон, що накладанням рук апостолів дається [Святий] Дух, приніс їм гроші

¹⁹ і промовив: Дайте й мені таку владу, щоб на кого я покладу руки, той одержав би Святого Духа.

²⁰ Петро сказав до нього: Твої гроші хай з тобою згинуть, бо ти думаєш за гроші набути дару Божого.

²¹ Нема тобі частки й уділу в цім слові, бо твоє серце не чесне перед Богом.

²² Отже, покайся за це твоє зло і молися Богові, може, проститься тобі за задум твого серця.

²³ Бо бачу тебе переповненим жовчною гіркоти в путах неправди.

²⁴ У відповідь Симон сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб на мене не найшло нічого з того, про що ви сказали.

²⁵ Вони засвідчили і після проповіді слова Господнього повернулися до Єрусалима. Благовістили і в багатьох самарійських селах.

²⁶ Ангел Господній сказав до Пилипа, кажучи: Встань і йди на південь – на шлях, що сходить з Єрусалима до Гази, – порожній він.

²⁷ Устав та й пішов. Тут був муж – скопець з Етіопії – вельможа етіопської цариці Кандакії та її скарбник. Він їздив на поклон до Єрусалима,

²⁸ і повертався, сидів у своїй колісниці й читав пророка Ісаю.

²⁹ Дух сказав Пилипові: Підійди і пристань до цієї колісниці.

³⁰ Пилип підбіг і почув, що він читав пророка Ісаю. Сказав: Ти розумієш те, що читаєш?

³¹ Він сказав: Як я можу зрозуміти, коли ніхто не наставить мене? Попросив Пилипа, щоб увійшов і сів біля нього.

³² Місце ж із Писання, що його він читав, було: Наче вівцю на заріз, повели його; наче ягня безголосе перед тим, що стриже його, – не відкриває уст своїх.

³³ В його приниженні суд йому відібрано. Але хто розповість про рід його? Бо життя його забирається із землі.

³⁴ Обізвався скопець і сказав Пилипові: Благаю тебе, про кого пророк це каже? Про себе самого чи про когось іншого?

³⁵ Відкривши уста й почавши від цього Писання, Пилип благовістив йому про Ісуса.

³⁶ Тим часом вони, йдучи дорогою, під’їхали до якоїсь води. Скопець каже: Ось вода, що забороняє мені охреститися?

³⁷ [Пилип йому промовив: Якщо віруєш всім своїм серцем, – можна. Той у відповідь сказав: Вірую, що Ісус Христос – Син Божий.]

³⁸ І наказав колісниці стати. Обидва зайшли у воду – Пилип і скопець. І охрестив його.

³⁹ Коли вийшли з води, Господній Дух забрав Пилипа, і скопець більше не бачив його. Ішов своєю дорогою і радів.

⁴⁰ Пилип опинився в Азоті. Проходячи, благовістив усім містам, доки не прийшов до Кесарії.