До Галатів — Розділ 2 (Огієнко з паралельними місцями)

1 Потому, по чотирнадцяти роках, я знову ходив в Єрусалим із Варнавою, взявши й Тита з собою.

2 А пішов я за об’явленням. І подав їм Євангелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма змагаюся я чи змагався.

3 Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрізання змушений.

4 А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підглядати нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас поневолити,

5 то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддалися були, щоб тривала в вас правда Євангелії.

6 Що ж до тих, що за щось уважають себе, та якими колись вони були, то ні в чому різниці для мене нема, — не дивиться Бог на особу людини! Бо ті, що за щось уважають себе, нічого мені не додали,

7 але навпаки, — побачивши, що мені припоручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних, –

8 бо Той, хто помагав Петрові в апостольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами, –

9 і, пізнавши ту благодать, що дана мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпами вважаються, подали мені та Варнаві правиці спільноти, щоб ми для поган працювали, вони ж — для обрізаних,

10 тільки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я й пильнував був чинити таке.

11 Коли ж Кифа прийшов був до Антіохії, то відкрито я виступив супроти нього, — заслуговував бо він на осуд.

12 Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами. А коли прибули, став ховатися та відлучатися, боячися обрізаних.

13 А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства.

14 А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: „Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському“?

15 Ми юдеї природою, а не грішники з поган…

16 А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жодна людина ділами Закону не буде виправдана!

17 Коли ж, шукаючи виправдання в Христі, ми й самі показалися грішниками, то хіба Христос слуга гріху? Зовсім ні!

18 Бо коли я будую знов те, що був зруйнував, то самого себе роблю злочинцем.

19 Бо Законом я вмер для Закону, щоб жити для Бога. Я розп’ятий з Христом.

20 І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, — живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе.

21 Божої благодаті я не відкидаю. Бо коли набувається праведність Законом, то Христос надармо умер!