¹ Браття, бажання мого серця і молитва до Бога – за них, на спасіння.

² Свідчу їм, що мають Божу ревність, але не з розуму.

³ Бо, не розуміючи Божої справедливости і силкуючись поставити власну справедливість, – не підкорилися Божій справедливості.

⁴ Бо Христос – це повнота закону на виправдання кожного, хто вірує.

⁵ Мойсей пише про ту праведність, що від закону, – що людина, яка виконає його, житиме ним.

⁶ А про праведність, що від віри, мовить таке: Не кажи у своєму серці: Хто вийде на небо? – значить Христа звести;

⁷ або: Хто зійде в безодню?, – значить Христа з мертвих підняти.

⁸ А що каже [Писання]? Близько до тебе слово, воно в твоїх устах і в твоєму серці, тобто слово віри, яке проповідуємо.

⁹ Якщо визнаєш своїми вустами Ісуса Господа і повіриш у своєму серці, що Бог підняв його з мертвих, – спасешся.

¹⁰ Бо серцем віруємо для праведності, а вустами сповідуємо для спасіння.

¹¹ Писання каже: Кожний, хто вірить у нього, не буде посоромлений.

¹² Нема різниці між юдеєм і греком, – один Бог для всіх, щедрий для всіх, хто його кличе.

¹³ Бо кожний, хто лише прикличе ім’я Господнє – спасеться.

¹⁴ Але як прикличуть того, в якого не повірили? Як повірять в того, про якого не чули? Як почують без проповідника?

¹⁵ Як будуть проповідувати, якщо не будуть послані? Так, як написано: Які гарні ноги благовісників [миру, благовісників] добра.

¹⁶ Але не всі послухали добру вістку. Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що чув від нас?

¹⁷ Тому віра – від слухання, слухання ж – через слово Христове.

¹⁸ Але кажу: Чи не чули? Отож: По всій землі рознеслося їхнє звіщання, і їхні слова – до кінців Всесвіту.

¹⁹ І ще кажу: Чи Ізраїль не знав? Першим говорить Мойсей: Я роздражню вас не народом, народом нерозумним розгніваю вас.

²⁰ Ісая сміливо каже: Знайшли мене ті, які мене не шукали; відкрився я тим, що про мене не розпитували.

²¹ А до Ізраїлю мовить: Увесь день простягав я свої руки до непокірливого народу, який нарікає.