¹ Тому, святі брати, учасники небесного покликання, вважайте на посланця і архиєрея нашого віровизнання – Ісуса,

² який вірний тому, хто поставив його, як ото і Мойсей у всьому його домі.

³ Бо він гідний настільки більшої слави, ніж Мойсей, наскільки більшу честь має будівничий, ніж дім.

⁴ Адже кожний будинок хтось будує, а той, хто збудував усе, – Бог.

⁵ Мойсей же був вірний у всьому його домі, як слуга -для свідчення сказаного.

⁶ Христос же – як Син у своєму домі, – а цим домом є ми, якщо [аж до кінця впевнено] збережемо відвагу та похвалу надії.

⁷ Тому так промовляє Святий Дух: Сьогодні, як почуєте його голос,

⁸ не робіть закам’янілими ваші серця, як ото було під час випробування у день спокуси в пустині, –

⁹ де [мене] спокушували ваші батьки, – випробовували [мене] й побачили мої вчинки

¹⁰ упродовж сорока років. І тому я обурився цим родом і сказав: Постійно вони баламутяться серцем, не пізнали вони моїх шляхів,

¹¹ тому я присягнув у своїм гніві, що вони не ввійдуть до мого спочинку.

¹² Остерігайтеся, брати, щоб часом не було в когось із вас лукаве серце, повне невіри, щоб відступити від живого Бога;

¹³ але потішайте себе щодня, доки це нині триває, щоб не закам’янів дехто з вас оманою гріха.

¹⁴ Бо ми стали співучасниками Христа, якщо початок життя твердо збережемо аж до кінця, –

¹⁵ як ото мовиться: Сьогодні, коли почуєте його голос, не робіть закам’янілими ваші серця, як було під час нарікань.

¹⁶ Бо хто ті, що почули, але прогнівили? Хіба не всі ті, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм?

¹⁷ Ким же він обурювався сорок років? Чи не тими, що згрішили і чиї кості полягли в пустині?

¹⁸ Кому присягав, що не ввійдуть до його спочинку, як не тим, що противилися?

¹⁹ І ми бачимо, що вони не змогли ввійти через своє невірство!