¹ Чому розлютилися народи і народи повчилися марного?

² Встали царі землі, і володарі зібралися разом проти Господа і проти його Христа.

³ Розірвім їхні кайдани і відкиньмо від себе їхнє ярмо.

⁴ Той, що живе на небі, висміє їх, і Господь покпить з них.

⁵ Тоді Він заговорить до них в своїм гніві і в своїй люті зведе на них замішання.

⁶ Я ж ним був поставлений царем над Сіоном – його святою горою,

⁷ сповіщаючи господні накази. Господь сказав до мене: Ти є мій син, Я сьогодні тебе породив.

⁸ Попроси в Мене, і дам тобі народи в твою спадщину і твоє насліддя – кінці землі.

⁹ Ти їх пастимеш залізною палицею, розібєш їх наче глиняний посуд.

¹⁰ І тепер, царі, розумійте. Навчіться, ви всі, що судите землю.

¹¹ Послужіть Господеві в страсі і радійте йому з тремтінням.

¹² Прийміть напімнення, щоб часом Господь не розгнівався і ви не згинули з праведної дороги. Коли нагло загориться його гнів, блаженні всі, що на нього надіються.