1 І прийшов один із семи анголів, що мають сім чаш, і говорив зо мною, кажучи: „Підійди, — я покажу тобі засудження великої розпусниці, що сидить над багатьма водами.
2 З нею розпусту чинили земні царі, і вином розпусти її впивались мешканці землі“.
3 І в дусі повів він мене на пустиню. І побачив я жінку, що сиділа на червоній звірині, переповненій іменами богозневажними, яка мала сім голів і десять рогів.
4 А жінка була одягнена в порфіру й кармазин, і приоздоблена золотом і дорогоцінним камінням та перлами. У руці своїй мала вона золоту чашу, повну гидоти та нечести розпусти її.
5 А на чолі її було написане ім’я, таємниця: „Великий Вавилон, — мати розпусти й гидоти землі“.
6 І бачив я жінку, п’яну від крови святих і від крови мучеників Ісусових, і, бачивши її, дивувався я дивом великим.
7 А ангол промовив до мене: „Чого ти дивуєшся? Я скажу тобі таємницю жінки й звірини, яка носить її, яка має сім голів і десять рогів.
8 Звірина, яку бачив я, була — і нема, і має вийти з безодні — і піде вона на погибіль. А мешканці землі, що їхні імена не записані в книгу життя від закладин світу, дивуватися будуть, як побачать, що звірина була — і нема, і з’явиться.
9 Тут розум, що має він мудрість. Сім голів — це сім гір, що на них сидить жінка. І сім царів, —
10 п’ять їх упало, один є, другий іще не прийшов, а як прийде, то мусить він трохи пробути.
11 І звірина, що була — і нема, і вона — сама восьма й з сімох, і йде на погибіль.
12 А десять тих рогів, що бачив ти їх, — то десять царів, що ще не прийняли царства, але приймуть владу царську із звіриною на одну годину.
13 Вони мають одну думку, а силу та владу свою віддадуть звірині.
14 Вони воюватимуть проти Агнця та Агнець переможе їх, бо Він — „Господь над панами та Цар над царями“. А ті, хто з Ним, покликані, і вибрані, і вірні“.
15 І говорить до мене: „Води, що бачив ти їх, де сидить та розпусниця, то народи та люди, і племена та язики.
16 А десять рогів, що ти бачив їх, та звірина, — вони зненавидять розпусницю, спустошать її й обнажать, і з’їдять її тіло, і огнем її спалять.
17 Бо Бог дав їм до серця, щоб волю чинили Його, маючи одну думку, і щоб царство своє віддали звірині, аж поки не виповняться слова Божі.
18 А жінка, яку ти бачив, то місто велике, що панує над царями земними“.