1 І я почув гучний голос із храму, що казав до семи анголів: „Ідіть, і вилийте на землю сім чаш гніву Божого!“
2 I пішов перший ангол, і вилив на землю чашу свою. І шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знамено звірини й вклонявсь її образу.
3 А другий ангол вилив свою чашу до моря. І сталася кров, немов у мерця, — і кожна істота жива вмерла в морі.
4 Третій же ангол вилив чашу свою на річки та на водні джерела, — і сталася кров.
5 І почув я ангола вод, який говорив: „Ти праведний, що Ти є й що Ти був, і святий, що Ти це присудив!
6 Бо вони пролили кров святих та пророків, — і Ти дав їм напитися крови. Вони варті того!“
7 І я чув, як жертівник говорив: „Так, Господи, Боже Вседержителю! Правдиві й справедливі суди Твої!“
8 А ангол четвертий вилив свою чашу на сонце. І дано йому палити людей огнем.
9 І спека велика палила людей, і зневажали вони Ім’я Бога, що має владу над карами тими, — і вони не покаялися, щоб славу віддати Йому.
10 А п’ятий ангол вилив чашу свою на престола звірини. І затьмилося царство її, і люди від болю кусали свої язики,
11 і Бога Небесного вони зневажали від болю свого й від своїх болячок, — та в учинках своїх не покаялись!
12 Шостий же ангол вилив чашу свою на річку велику Ефрат, — і вода її висохла, щоб приготовити дорогу царям, які від схід сонця.
13 І я бачив, що виходили з уст змія, і з уст звірини, і з уст неправдивого пророка три духи нечисті, як жаби, —
14 це духи демонські, що чинять ознаки. Вони виходять до царів усього світу, щоб зібрати їх на війну того великого дня Вседержителя Бога.
15 Ось іду, немов злодій! Блаженний, хто чуйний, і одежу свою береже, щоб нагим не ходити, і щоб не бачили ганьби його!
16 І зібрав їх на місце, яке по-єврейському зветься Армагеддон.
17 Сьомий же ангол вилив чашу свою на повітря. І голос гучний залунав від небесного храму з престолу, говорячи: „Сталося!“
18 I сталися блискавки й гуркіт та громи, і сталось велике трясіння землі, якого не було, відколи людина живе на землі. Великий такий землетрус, такий міцний!
19 І місто велике розпалося на три частини, і попадали людські міста. І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоб дати йому чашу вина Його лютого гніву.
20 І зник кожен острів, і не знайдено гір!
21 І великий град, як важкі тягарі, падав із неба на людей. І люди зневажали Бога за покарання градом, — бо кара Його була дуже велика!