1 І сказав Господь Ноєві: „Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді.
2 Із усякої чистої худоби візьмеш собі по семеро, самця та самицю її, а з худоби нечистої — двоє: самця та самицю її.
3 Також із птаства небесного по семеро, самця та самицю, щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі.
4 Ось бо по семи днях Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей, — і всяку істоту, яку Я вчинив, зітру з-над поверхні землі!“
5 І зробив Ной усе, як звелів був Господь.
6 А Ной був віку шостисот літ, і стався потоп, — вода на землі.
7 І ввійшов Ной, і сини його, і жінка його, і невістки його з ним до ковчегу перед водою потопу.
8 Із чистої худоби та з худоби, що нечиста вона, і з птаства, і всього, що плазує на землі,
9 по двоє ввійшли до Ноя до ковчегу, самець і самиця, як Бог Ноєві був ізвелів.
10 І сталося по семи днях, — і води потопу линули на землю.
11 Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, — цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори.
12 І був дощ на землі сорок день і сорок ночей.
13 Того саме дня до ковчегу ввійшов Ной, і Сим, і Хам та Яфет, сини Ноєві, і жінка Ноєва, і три невістки його з ними,
14 вони та всяка звірина за родом її, і всяка худоба за родом її, і всяке плазуюче, що плазує по землі, за родом його, і всяке птаство за родом його, усяка пташка крилата.
15 І ввійшли до Ноя, до ковчегу по двоє із кожного тіла, що в нім дух життя.
16 А те, що ввійшло, — самець і самиця з кожного тіла ввійшли, як звелів йому Бог. І замкнув Господь за ним ковчега.
17 І був потоп сорок день на землі, і збільшилась вода, і понесла ковчега. І він високо став над землею.
18 І прибула вода, і сильно збільшилась вона на землі, — і пливав ковчег на поверхні води.
19 І дуже-дуже вода на землі прибула, і покрились усі гори високі, що під небом усім.
20 На п’ятнадцять ліктів угору вода прибула, — і покрилися гори.
21 І вимерло всяке тіло, що рухається на землі: серед птаства, і серед скотини, і серед звірини, і серед усіх плазунів, що плазують по землі, і кожна людина.
22 Усе, що в ніздрях його дух життя, з усього, що на суходолі — вимерло було.
23 І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного, — вони стерлись з землі. І зостався тільки Ной та те, що з ним у ковчезі було.
24 І прибувала вода на землі сто і п’ятдесят день.