1 А одна з жінок пророчих синів кликала до Єлисей, говорячи: „Помер раб твій, мій чоловік! А ти знаєш, що раб твій боявся Господа. А позичальник прийшов ось, щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів“.
2 І сказав до неї Єлисей: „Що я зроблю тобі? Розкажи мені, що є в тебе в домі“. А та відказала: „Нічого нема в домі твоєї невільниці, — є тільки горня оливи“.
3 А він сказав: „Іди, позич собі настороні посуд від усіх сусідок твоїх, посуд порожній. Не бери мало!
4 І ввійдеш, і замкнеш двері за собою та за синами своїми, і поналиваєш у всі ті посудини, а повні повідставляй“.
5 І пішла вона від нього, і замкнула двері за собою та за синами своїми. Вони подавали їй посуд, а вона наливала.
6 І сталося, коли понаповнювано посуд, то сказала вона до сина свого: „Подай мені ще посуду!“А він відказав їй: „Нема вже посуду“. І спинилася олива.
7 І вона прийшла, і донесла Божому чоловікові. І він сказав: „Іди, продай ту оливу, та й заплати своєму позичальникові. А ти та сини твої будете жити на позостале“.
8 І сталося певного дня, і прийшов Єлисей до Шунаму, а там була багата жінка, — і вона сильно просила його до себе поїсти хліба. І бувало, скільки разів приходив він, заходив туди їсти хліб.
9 І сказала вона до чоловіка свого: „Ось я познала, що Божий чоловік, який завжди приходить до нас, він святий.
10 Зробім же малу муровану горницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця, і свічника. І коли він приходитиме до нас, то заходитиме туди“.
11 Одного разу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там.
12 І сказав він до свого слуги Ґехазі: „Поклич оцю шунамітянку!“І той покликав її, і вона стала перед ним.
13 І сказав він до нього: „Скажи їй: Ось ти старанно піклувалася про всі наші потреби. Що зробити тобі за це! Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська?“А вона відказала: „ Ні,— я сиджу серед народу свого!“
14 І сказав він: „Що ж зробити їй?“А Ґехазі відказав: „Та вона не має сина, а чоловік її старий“.
15 А він сказав: „Поклич її“. І він покликав її, і вона стала при вході.
16 І він сказав: „На цей означений час, коли саме цей час вернеться, ти обійматимеш сина!“А вона відказала: „Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці!“
17 Та зачала та жінка, і породила сина на той означений час, того саме часу, про який говорив до неї Єлисей.
18 І росло те дитя. А одного разу вийшло воно до свого батька до женців.
19 І сказало воно до свого батька: „Голова моя, голова моя!“А той сказав слузі: „Занеси його до його матері!“
20 І той поніс його, і приніс його до його матері. І сиділо воно на її колінах аж до полудня, та й померло…
21 І ввійшла вона, і поклала його на ліжко Божого чоловіка, і замкнула за ним двері та й вийшла.
22 І покликала вона свого чоловіка та й сказала: „Пришли мені одного із слуг та одну з ослиць, і я поїду до Божого чоловіка й вернуся“.
23 А він сказав: „Чому ти їдеш до нього? Сьогодні не новомісяччя й не субота“. А вона відказала: „Добре!“
24 І осідлала вона ослицю, і сказала до свого слуги: „Поганяй та йди. Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу тобі“.
25 І поїхала вона, і приїхала до Божого чоловіка, до гори Кармел. І сталося, як Божий чоловік побачив її здалека, то сказав до слуги свого Ґехазі: „Ось та шунамітянка!
26 Побіжи ж назустріч їй та й скажи їй: Чи все гаразд тобі, чи гаразд чоловікові твоєму, чи гаразд дитині?“А та відказала: „Усе гаразді“
27 І прийшла вона до Божого чоловіка на гору, і сильно схопила за ноги його. А Ґехазі підійшов, щоб відіпхнути її, та Божий чоловік сказав: „Позостав її, бо затурбована душа її, а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені“.
28 А вона сказала: „Чи я жадала сина від пана? Чи я не говорила: Не впроваджуй мене в обману?“
29 І він сказав до Ґехазі: „Опережи стегна свої, і візьми мою палицю в руку свою та й іди. Коли спіткаєш кого, не повітаєш його, а коли хто повітає тебе, не відповіси йому. І покладеш мою палицю на хлопцеве обличчя“.
30 А мати того хлопця сказала: „ Як живий Господь і жива душа твоя, — я не полишу тебе!“І він устав і пішов за нею.
31 А Ґехазі пішов перед ними, і поклав ту палицю на хлопцеве обличчя, та не було ані голосу, ані чуття. І вернувся він навпроти нього, і доніс йому, говорячи: „Не збудився той хлопець!“
32 І ввійшов Єлисей у дім, аж ось той хлопець лежить мертвий на ліжку його!
33 І ввійшов він, і замкнув двері за ними обома, та й молився до Господа.
34 І ввійшов він, і ліг на того хлопця, і поклав уста свої на уста його, а очі свої на очі його, і долоні свої на долоні його. І схилився над ним, і стало тепле тіло тієї дитини!…
35 І він знову ходив по дому раз сюди, а раз туди. І ввійшов він, і знову схилився над ним, — і чхнув той хлопець аж до семи раз. І розплющив той хлопець очі свої.
36 І покликав він Ґехазі та й сказав: „Поклич ту шунамітянку!“І той покликав її. І прийшла вона до нього, і він сказав: „Забери свого сина!“
37 І ввійшла вона, і впала до його ніг, і вклонилася до землі. І взяла вона сина свого та й вийшла…
38 І вернувся Єлисей до Ґілґалу. А в Краю був голод, і пророчі сини сиділи перед ним. І сказав він до свого хлопця: „Пристав великого горшка, і звари їжу для пророчих синів“.
39 І вийшов один на поле, щоб назбирати ярини, і знайшов там витку рослину, і назбирав із неї повну свою одежу диких огірків. І він прийшов, і накришив до горшка їжі, бо вони не знали того.
40 І поналивали вони людям їжі. І сталося, як вони їли ту їжу, то закричали й сказали: „Смерть у горшку, чоловіче Божий!“І не могли вони їсти…
41 А він сказав: „Дайте муки!“І він всипав її до горшка і сказав: „Наливай народові, і нехай їдять!“І вже не було нічого злого в горшку.
42 І прийшов один чоловік із Баал-Шалішу, і приніс Божому чоловікові хліб первоплоду, — двадцять ячмінних хлібців та зерна в колосках у своїй торбі. І сказав Єлисей: „Дай народові, і нехай вони їдять!“
43 А слуга його сказав: „Що оце покладу я перед сотнею чоловіка?“Та він відказав: „Дай народові, і нехай їдять, бо так сказав Господь: їжте й позоставте!“
44 І він поклав перед ними, і вони їли й позоставили, за словом Господнім.