1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
2 „Зроби собі дві срібні сурмі, — куттям зробиш їх; і будуть вони тобі на скликання громади та на рушання таборів.
3 І засурмлять у них, — і збереться до тебе громада при вході скинії зборів.
4 А якщо засурмлять в одну, то зберуться до тебе начальники, голови Ізраїлевих тисяч.
5 А засурмлять на сполох, то рушать табори, що таборують на сході.
6 А засурмите на сполох удруге, то рушать табори, що таборують на півдні, — будуть сурмити на сполох, щоб рушали вони.
7 А на скликання зборів засурмите, але без сполоху.
8 А сурмити в сурми будуть Ааронові сини, священики. І ці сурмлення будуть для вас на вічну постанову для ваших поколінь.
9 А коли підете війною в вашому Краю на ворога, що гнобить вас, і засурмите на сполох, то ви будете згадані перед лицем Господа, Бога вашого, — і будете спасені від ваших ворогів.
10 А в день вашої радости, і в ваші свята та першого дня ваших місяців засурмите в ті сурми на ваших цілопаленнях та на мирних жертвах ваших, — і вони будуть вам на пригад перед лицем вашого Бога. Я — Господь, Бог ваш!“
11 І сталося, другого року, другого місяця, дванадцятого дня місяця піднялася хмара з-над скинії свідоцтва.
12 I рушили Ізраїлеві сини з Сінайської пустині на походи свої, і хмара спинилася в пустині Паран.
13 І рушили вони вперше за Господнім наказом через Мойсея.
14 І найперш рушив прапор табору синів Юдиних за своїми військовими відділами, а над військом його — Нахшон, син Аммінадавів.
15 А над військом племени синів Іссахара — Натанаїл, син Цуарів.
16 А над військом племени Завулонових синів — Еліяв, син Хелонів.
17 І була розібрана скинія, і рушили Ґершонові сини та сини Мерарієві, носії скинії.
18 І рушив прапор табору Рувима за своїми військовими відділами, а над військом його — Еліцур, син Шедеурів.
19 А над військом племени Симеонових синів — Шелуміїл, син Цурішаддаїв.
20 А над військом племени Ґадових синів — Ел’ясаф, син Деуїлів.
21 І рушили сини Кегатові, носії святині, та й поставили скинію до приходу їх, усіх інших.
22 І рушив прапор табору синів Єфремових за своїми військовими відділами, а над військом його — Елішама, син Аммігудів.
23 А над військом племени синів Манасіїних — Гамаліїл, син Педацурів.
24 А над військом племени Веніяминових синів — Авідан, син Ґідеонів.
25 І рушив прапор табору синів Данових — як задня сторожа для всіх таборів — за своїми військовими відділами, а над військом його — Ахіезер, син Аммішаддаїв.
26 А над військом племени Асирових синів — Паґ’іїл, син Охрана.
27 А над військом племени синів Нефталимових — Ахіра, син Енанів.
28 Оце походи Ізраїлевих синів за їхніми військовими відділами. І рушили вони.
29 І сказав Мойсей до Ховава, сина мідіянітянина Реуїла, Мойсеєвого тестя: „Ми рушаємо до того місця, що про нього Господь був сказав: Його дам вам. Ходи ж із нами, — і ми зробимо тобі добро, бо Господь промовляв був добро про Ізраїля“.
30 Та той відказав йому: „Не піду, але піду до краю свого та до місця своєї батьківщини“.
31 А Мойсей відказав: „Не покидай нас, бо через те, що ти знаєш наше таборування в пустині, то будеш нам очима.
32 І станеться, коли підеш із нами, то те добро, що Господь учинить нам, ми його вчинимо тобі“.
33 І рушили вони від Господньої гори триденною дорогою. А ковчег заповіту Господнього рушав перед ними триденною дорогою, щоб вивідати для них місце спинитися.
34 А хмара Господня була над ними вдень, коли вони рушали з табору.
35 І бувало, коли ковчег вирушав, то Мойсей промовляв: „Устань же, о Господи, і хай розпорошаться Твої вороги, і хай повтікають Твої ненависники з-перед Твойого лиця“.
36 А коли він ставав, то говорив: „Вернися, о Господи, до десятьтисячок тисяч Ізраїля!“