1 І було Самуїлове слово для всього Ізраїля. І вийшов Ізраїль на війну проти филистимлян, та й таборував при Евен-Гаезері, а филистимляни таборували в Афеку.
2 І вишикувались филистимляни навпроти Ізраїля, а коли бій став тяжкий, то Ізраїль був побитий перед филистимлянами. І вони побили в боєвому шикові на полі близько чотирьох тисяч чоловіка.
3 І прийшов народ до табору, а Ізраїлеві старші сказали: „Чому вдарив нас Господь сьогодні перед филистимлянами? Візьмімо собі з Шіло ковчега Господнього заповіту, і нехай ввійде поміж нас, і нехай спасе нас із рук наших ворогів“.
4 І послав народ до Шіло, і понесли звідти ковчега заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах. А там були двоє Ілієвих синів, Хофні та Пінхас, із ковчегом Божого заповіту.
5 І сталося, як ковчег заповіту Господнього прибув до табору, то ввесь Ізраїль скрикнув великим окриком, — аж застогнала земля!
6 А филистимляни почули голос окрику, та й сказали: „Що це за голос цього великого окрику в єврейському таборі?“І довідалися вони, що Господній ковчег прибув до табору.
7 І полякалися филистимляни, і говорили: „Бог прибув до табору!“І сказали вони: „Біда нам, бо такого, як це, не було ще ніколи!
8 Біда нам! Хто нас урятує від руки цих потужних богів? Оце вони, ті боги, що вдарили були Єгипет усякою поразою у пустині!
9 Зміцніться та будьте мужні, филистимляни, щоб ви не служили євреям, як вони служили вам. І будьте мужні, — і воюйте!“
10 І воювали филистимляни. І був побитий Ізраїль, і кожен утікав до свого намету. І та поразка була дуже велика. І впало з Ізраїля тридцять тисяч піхоти.
11 А Божий ковчег був узятий, і два Ілієві сини, Хофні та Піихас, полягли.
12 І побіг один веніяминівець із бою, і прибув того дня до Шіло; а одежа його була подерта, і порох на голові його.
13 І прибув він, — аж ось Ілій сидить на стільці при дорозі й виглядає, бо серце йому тремтіло за Божого ковчега. А той чоловік прийшов, і розповів у місті, — і закричало все місто!
14 А Ілій почув голос того крику та й сказав: „Що це за голос того натовпу?“А той чоловік поспішив і прийшов, та й розповів Ілієві.
15 А Ілій був віку дев’ятидесяти й восьми літ, а очі його померкли, і він не міг бачити.
16 І сказав той чоловік до Ілія: „Я той, що прибіг із бою, і я втік сьогодні з бойових лав“. І сказав Ілій: „Що то сталося, мій сину?“
17 І відповів вісник і сказав: „Ізраїль побіг перед филистимлянами, і сталась велика поразка в народі. І обидва сини твої, Хофні та Пінхас, полягли. А ковчег Божий узятий!“
18 І сталося, як згадав він про Божого ковчега, то впав Ілій зо стільця навзнак при брамі, — зламався карк йому, і він помер, бо той муж був старий та тяжкий. А він судив Ізраїля сорок літ.
19 А невістка його, Пінхасова жінка, була важка, близька до родів. І як зачула вона ту звістку, що взятий Божий ковчег і помер тесть її та чоловік її, то впала на коліна, та й породила, бо прийшли на неї породільні болі її.
20 А як настав час смерти її, то казали ті, що стояли при ній: „Не бійся, бо ти породила сина!“Та вона не відповіла, і не взяла цього до серця свого.
21 І вона назвала ім’я тому хлопцеві: Іхавод, кажучи: „Відійшла Ізраїлева слава!“Бо почула про взяття Божого ковчегу, і про тестя свого та про мужа свого,
22 та й сказала: „Відійшла слава від Ізраїля, бо взятий Божий ковчег“.