1 І трапився там негідний чоловік, а ім’я йому Шева, син Біхрі, веніяминівець. І засурмив він у сурму та й сказав: „Немає нам частки в Давиді, і нема нам спадщини у сина Єссеєвого! Ізраїлю, — усі до наметів своїх!“
2 І пішов кожен ізраїльтянин від Давида за Шевою, сином Біхрі, а юдеянин позостався при своєму цареві від Йордану й аж до Єрусалиму.
3 І прийшов Давид до свого дому в Єрусалим. І взяв цар десять жінок наложниць, яких настановив був пильнувати дім, та й віддав їх до дому сторожі; і він їх годував, але до них не приходив. І були вони ув’язнені аж до дня своєї смерти, — удівство за життя чоловіка.
4 І сказав цар до Амаси: „Склич мені юдеян у три дні, а ти стань отут!“
5 І пішов Амаса, щоб скликати Юду, та спізнився від означеного часу, про який він умовився.
6 І сказав Давид до Авішая: „Тепер Шева, сни Біхрі, зробить нам зло більше від Авесалома. Візьми ти слуг свого пана, та й поженися за ним, щоб він не знайшов собі твердинних міст, і не щез із наших очей“.
7 І вийшли за ним Йоавові люди, і керетянин, і пелетянин та всі лицарі, і повиходили вони з Єрусалиму, щоб гнатися за Шевою, сином Біхрі.
8 Вони були при великому камені, що в Ґів’оні, а Амаса вийшов проти них. А Йоав був зодягнений в шату свою, а на ній пояс із мечем, прип’ятим на стегні його в піхві, з якої легко виходив і входив.
9 І сказав Йоав до Амаси: „Чи гаразд тобі, брате мій?“І Йоав узяв правою рукою Амасу за бороду, щоб поцілувати його.
10 А Амаса не остерігся меча, що був у Йоавовій руці. І той ударив його ним у живіт, і вилив нутро його на землю, і не повторив йому, а той помер… І Йоав та брат його Авішай гналися за Шевою, сином Біхрі.
11 А один з Йоавових слуг став над ним та й говорив: „Хто жадає Йоава, і хто за Давида, — за Йоавом!“
12 А Амасу валявся в крові на середині битої дороги. І побачив той чоловік, що ввесь народ став, то стягнув Амасу з битої дороги на поле, і накинув на нього одежину, бо бачив, що кожен приходив до нього та ставав.
13 Як був він стягнений з битої дороги, пішов кожен чоловік за Йоавом, щоб гнатися за Шевою, сином Біхрі.
14 А той перейшов серед усіх Ізраїлевих племен до Авелу та до Бет-Маахи, і серед усіх береян, — і були вони зібрані, і теж пішли за ним.
15 А Йоавові люди прийшли й облягли його в Авелі Бет-Маахи, і насипали при місті вала, що стояв на передмур’ї. А ввесь народ, що був з Йоавом, заходився завалити мура.
16 І покликала мудра жінка з міста: „Слухайте, слухайте, — скажіть но Йоавові: Підійди сюди, й я буду говорити до тебе!“
17 І він підійшов до неї, а та жінка сказала: „Чи ти Йоав?“А він відказав: „Я“. І вона сказала йому: „Послухай слів своєї невільниці!“А він відказав: „Я слухаю“.
18 І сказала вона, говорячи: „Колись треба було переговорювати, а саме, — конче запитатися в Авелі, і так закінчили б справу.
19 Я із спокійних та вірних міст Ізраїля, ти ж шукаєш погубити місто та матерів серед Ізраїля. Пощо ти нищиш спадщину Господню?“
20 А Йоав відповів та й сказав: „Борони Боже, борони мене, Боже! Присягаю, що не знищу й не вигублю!
21 Це не так, бо чоловік з Єфремових гір, Шева, син Біхрі, ім’я йому, підніс свою руку на царя на Давида. Дайте його самого, й я піду від міста“. І сказала та жінка до Йоава: „Ось голову його кинуть тобі через мур!“
22 І пішла та жінка до всього народу в своїй мудрості, — і відрубали голову Шеви, сина Біхрі, та й кинули до Йоава. А той засурмив у сурму, — і розійшлися від міста кожен до наметів своїх. А Йоав вернувся в Єрусалим до царя.
23 І став Йоав над усім Ізраїлевим військом, а Беная, син Єгоядин, над керетянином та над пелетянином;
24 а Адорам — над даниною, а Йосафат, син Ахілудів, був канцлером;
25 а Сева — писарем, а Садок та Евіятар — священиками.
26 А також яірянин Іра був священиком у Давида.