1 А коли Давид пройшов трохи з верхів’я, аж ось Ціва, Мефівошетів слуга назустріч йому, та пара в’ючених ослів, а на них двісті хлібів, і сто в’язок родзинок, і сто літніх плодів, та бурдюк вина.
2 І сказав цар до Ціви: „Що це тобі?“А Ціва відказав: „Ці осли для царського дому на їзду, а хліб та літні плоди — на їду юнакам, а вино — на пиття змученому в пустині“.
3 І сказав цар: „А де син твого пана?“А Ціва відказав цареві: „Он він сидить в Єрусалимі, бо сказав: Сьогодні Ізраїлів дім поверне мені царство мого батька“.
4 І сказав цар до Ціви: „Ось тобі все, що в Мефівошета“. А Ціва відказав, уклонившись: „Нехай я знайду ласку в очах твоїх, пане мій царю“.
5 І прийшов цар Давид до Бахуріму, аж ось виходить ізвідти чоловік з роду Саулового дому, а ім’я йому Шім’ї, син Ґерин. Він ішов і все проклинав.
6 І він кидав камінням на Давида та на всіх рабів царя Давида, хоч увесь народ та всі лицарі були на правиці його та на лівиці його.
7 І отак говорив Шім’ї в прокльоні своїм: „Іди, іди геть, кривавий переступнику та чоловіче негідний!
8 Господь обернув на тебе всю кров Саулового дому, що зацарював ти замість нього. І віддав Господь царство в руку сина твого Авесалома, а ти ось у своєму злі, бо ти кривавий переступник!“
9 І сказав до царя Авішай, син Церуї: „Нащо проклинає цей мертвий пес мого пана царя? Піду я, і зітну йому голову!“
10 А цар відказав: „Що обходить це мене та вас, сини Церуїні? Що він проклинає, то це Господь йому сказав: Прокляни Давида! А хто скаже: Нащо ти так зробив?“
11 І сказав Давид до Авішая та до всіх своїх слуг: „Ось син мій, що вийшов з утроби моєї, шукає моєї душі, а що вже говорити про цього веніяминівця! Дайте йому спокій, і нехай проклинає, бо так наказав йому зробити Господь!
12 Може зглянеться Господь над моєю бідою, і поверне мені цього дня добром замість його прокляття“.
13 І йшов Давид та люди його дорогою, а Шім’ї йшов узбіччям гори навпроти нього. І він ішов та все проклинав, і кидав камінням на нього, та порошив порохом.
14 І прийшов цар та ввесь народ, що був із ним, змучені, і відідхнули там.
15 А Авесалом та ввесь ізраїльський народ увійшли до Єрусалиму, а з ними Ахітофел.
16 І сталося, як прийшов аркеянин Хушай, Давидів товариш, до Авесалома, то сказав Хушай до Авесалома: „Нехай живе цар, нехай живе цар!“
17 І сказав Авесалом до Хушая: „Це така ласка твоя з приятелем твоїм? Чому не пішов ти з своїм приятелем?“
18 І сказав Хушай до Авесалома: „Ні, бо кого вибрав Господь та цей народ, та кожен Ізраїлів муж, то я буду його, і з ним позостануся.
19 А подруге, кому я буду служити? Чи ж не синові його? Як служив я батькові твоєму, так буду й тобі“.
20 І сказав Авесалом до Ахітофела: „Дайте пораду, що маємо робити“.
21 І сказав Ахітофел до Авесалома: „Прийди до наложниць свого батька, яких він позоставив стерегти дім. І коли почує ввесь Ізраїль, що став ти зненавиджений у свого батька, то зміцняться руки всім, хто з тобою“.
22 І розтягли Авесаломові намета на даху, і Авесалом прийшов до наложниць батька свого на очах усього Ізраїля.
23 А Ахітофелова порада, яку він радив тими днями, була така певна, як питати про Боже слово, — така була Ахітофелова порада і для Давида, і для Авесалома!