1 І сталося по цих пригодах таке. У їзреелянина Навота, що в Їзреелі, був виноградник при палаті Ахава, самарійського царя.
2 І говорив Ахав до Навота, кажучи: „Дай мені свого виноградинка, і він буде мені за яринного города, бо він близький до мого дому. А я дам тобі замість нього виноградника ліпшого від нього. Якщо це добре в очах твоїх, я дам тобі срібла, ціну його“.
3 І сказав Навот до Ахава: „Заборонено мені від Господа, щоб я дав тобі спадщину моїх батьків“.
4 І ввійшов Ахав до дому свого незадоволений та гнівний через те слово, яке говорив йому їзреелянин Навот, бо той сказав: „Не дам тобі спадщини батьків моїх!“І ліг він на ліжку своїм, і відвернув своє обличчя, і не їв хліба.
5 І прийшла до нього жінка його Єзавель та й сказала йому: „Чого це твій дух сумний, і ти не їси хліба?“
6 І сказав він до неї: „Бо я говорив до їзреелянина Навота. І сказав я йому: Дай мені свого виноградника за срібло, або, якщо ти хочеш, дам тобі замість нього виноградника ліпшого. Та він відказав: Не дам тобі свого виноградника!“
7 І сказала до нього його жінка Єзавель: „Отепер ти зробишся царем над Ізраїлем. Устань, поїж хліба, і нехай буде веселе твоє серце. А виноградника їзреелянина Навота дам тобі я“.
8 І понаписувала вона листи в імені Ахава, і позапечатувала їх його печаткою, та й порозсилала ті листи до старших та до вельможних, що були в його місті, що сиділи з Навотом.
9 А в тих листах вона понаписувала так: „Оголосіть піст, і посадіть Навота на чолі народу.
10 І посадіть двох негідних людей навпроти нього, — нехай свідчать на нього, кажучи: Ти зневажив Бога й царя. І виведіть його, і вкаменуйте його, — і нехай він помре“.
11 І зробили мужі його міста, старші та вельможні, що сиділи в його місті, так, як послала до них Єзавель, як було написано в листах, які вона порозсилала до них.
12 Оголосили вони піст, і посадили Навота на чолі народу.
13 І прийшли два чоловіки негідні, і сіли навпроти нього. І ті негідні люди свідчили на нього, на Навота, перед народом, говорячи: „Навот зневажив Бога й царя!“І вивели його поза місто, та й укаменували його камінням, — і він помер.
14 І послали вони до Єзавелі, говорячи: „Навот укаменований і помер“.
15 І сталося, як почула Єзавель, що Навот укаменований і помер, то сказала Єзавель до Ахава: „Устань, посядь виноградника їзреелянина Навота, що відмовив дати його тобі за срібло, бо Навот не живий, а помер“.
16 І сталося, як почув Ахав, що Навот помер, то Ахав устав, щоб зійти до виноградника їзреелянина Навота, щоб посісти його.
17 І було Господнє слово до тішб’янина Іллі, говорячи:
18 „Устань, зійди назустріч Ахава, Ізраїлевого царя, що в Самарії, ось він у Навотовому винограднику, куди зійшов, щоб посісти його.
19 І будеш говорити до нього, кажучи: Так сказав Господь: Ти вбив, а тепер хочеш посісти? І говоритимеш до нього, кажучи: Так сказав Господь: На тому місці, де пси лизали Навотову кров, пси лизатимуть і твою власну кров!“
20 І сказав Ахав до Іллі: „Ось ти знайшов мене, вороже мій!“А той відказав: „Знайшов, бо ти запродався чинити зло в Господніх очах.
21 Ось Я спроваджую на тебе лихо, і вигублю все за тобою, і вигублю Ахавові навіть те, що мочить на стіну, і невільного та вільного в Ізраїлі!
22 І зроблю з твоїм домом, як із домом Єровоама, Неватового сина, й як із домом Баші, Ахієвого сина, за той гнів, яким розгнівив ти Мене та ввів у гріх Ізраїля“.
23 І також до Єзавелі говорив Господь, кажучи: „Пси з’їдять Єзавель на передмур’ї Їзреелу.
24 Померлого в Ахава в місті поїдять пси, а померлого на полі — поїсть птаство небесне.
25 Бо ще не було такого, як Ахав, що запродався чинити зло в Господніх очах, що його намовила жінка його Єзавель.
26 І він чинив дуже гидке, ідучи за ідолами, усе так, як робили амореяни, що їх Господь повиганяв перед Ізраїлевими синами“.
27 І сталося, як Ахав почув ці слова, то роздер він шати свої, і зодягнув на тіло своє веретище, і постив, і лежав у веретищі, і ходив сумовито…
28 І було Господнє слово до тішб’янина Іллі, говорячи:
29 „Чи ти спостеріг, що Ахав упокорився перед лицем Моїм? За те, що він упокорився перед Моїм лицем, не наведу Я лиха за його днів, — за днів його сина наведу Я те лихо на його дім“.
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42
43