1 Для дириґента хору. На спів: „На смерть сина“. Псалом Давидів.
2 Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої!
3 Я буду радіти, і тішитись буду Тобою, і буду виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній!
4 Як будуть назад відступати мої вороги, то спіткнуться і вигинуть перед обличчям Твоїм!
5 Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні суддевім сидів, Судде праведний!
6 Докорив Ти народам, безбожного знищив, ім’я їхнє Ти витер навічні віки!
7 О вороже мій, руйнування твої закінчились на вічність, — ти й міста повалив був, і згинула з ними їхня пам’ять!
8 Та буде Господь пробувати навіки, Він для суду поставив престола Свого,
9 і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити народи.
10 І твердинею буде Господь для пригніченого, в час недолі — притулком.
11 І на Тебе надіятись будуть усі, що Ім’я Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе!
12 Співайте Господеві, що сидить на Сіоні, між народами розповідайте про чини Його,
13 бо карає Він чинки криваві, про них пам’ятає, і не забуває Він зойку убогих!
14 Помилуй мене, Господи, поглянь на страждання моє від моїх ненависників, Ти, що мене підіймаєш із брам смерти,
15 щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської доні я буду радіти спасінням Твоїм!
16 Народи попадали в яму, яку самі викопали, до пастки, яку заховали, нога їхня схоплена.
17 Господь знаний, Він суд учинив, — спіткнувсь нечестивий у вчинку своєї руки! Гра на струнах. Села.
18 Попрямують безбожні в шеол, всі народи, що Бога забули,
19 бож не навіки забудеться бідний, надія убогих не згине назавжди!
20 Устань же, о Господи, — хай людина не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть народи!
21 Накинь, Господи, пострах на них, — нехай знають народи, що вони тільки люди! Села.
22 Для чого стоїш Ти, о Господи, здалека, в час недолі ховаєшся?
23 Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, — хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони!
24 Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа.
25 У гордощах каже безбожний, що „Він не слідкує“, бо „Бога нема“, — оце всі його помисли!
26 Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, — тим то віддмухує він ворогів своїх.
27 Сказав він у серці своєму: „Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені“.
28 Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком — злочинство й переступ.
29 Причаївшись, сидить на подвір’ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим.
30 В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку.
31 Припадає, знижається він, — і попадають убогі в його міцні кігті …
32 Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи“.
33 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
34 Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
35 Але Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник.
36 Зламай же рамено безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не знайдеш його!
37 Господь — Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани!
38 Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш, їх вислуховує ухо Твоє,
39 щоб дати суд сироті та пригніченому, щоб більш не страшив чоловік із землі!
40