1 І промовив Давид до Господа слова оцієї пісні того дня, як Господь урятував був його з руки всіх його ворогів та з долоні Саулової,
2 та й сказав: „Господь моя скеля й твердиня моя, і для мене Спаситель Він мій!
3 Мій Бог — моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасіння мого, Він башта моя та моє пристановище! Спасителю мій, — Ти врятуєш мене від насилля!
4 Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів!
5 Бо хвилі смертельні мене оточили, потоки велійяала лякають мене.
6 Тенета шеолу мене оточили, а пастки смертельні мене попередили!
7 В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я волаю, — І Він почує мій голос із храму Свого, і в ушах Його — зойк мій.
8 Захиталась земля й затремтіла, затряслися й хитались небесні підвалини, — бо Він запалився від гніву!
9 Із ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожирущий огонь, запаливсь жар від Нього!
10 Він небо простяг — і спустився, а хмара густа під ногами Його.
11 Усівся Він на херувима — й летів, і явився на вітряних крилах.
12 А навколо Себе поклав темряву, мов куріні, збір води, густі хмари високі.
13 Від блиску, що був перед Ним, запалилось вугілля горюче.
14 Господь загримів у небесах, і Свій голос Всевишній подав.
15 Він послав Свої стріли та їх розпорошив, послав блискавку й їх побентежив.
16 І показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, — від свару Твойого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Його.
17 Він послав із високости, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
18 Він мене врятував від мойого потужного ворога, від моїх ненависників, — бо сильніші від мене вони.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого, — та Господь був моїм опертям.
20 І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподобав мене!
21 Нехай Господь зробить мені по моїй справедливості, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх!
22 Бо беріг я дороги Господні, і від Бога свойого я не відступив,
23 бо всі Його присуди передо мною, постанови ж Його, — не вступлюся від них!
24 І був я Йому непорочним, і стерігся своєї провини.
25 І Господь заплатив був мені по моїй справедливості, за чистотою моєю перед очима Його.
26 З справедливим Ти справедливо поводишся, із чесним — по-чесному,
27 із чистим — поводишся чисто, а з лукавим — за лукавством його!
28 І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухвалих, яких Ти принижуєш.
29 Бо світильник Ти, Господи, мій, і освітить Господь мою темряву!
30 Бо з Тобою поб’ю я ворожого відділа, із Богом своїм проберусь через мур!
31 Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього!
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
33 Бог — сильне моє пристановище, і дорогу мою Непорочний вивідував.
34 Він чинить ноги мої, як оленячі, і ставить мене на висотах моїх,
35 Мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає.
36 І дав Ти мені щит спасіння Свого, і чинить великим мене Твоя поміч!
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і стопи мої не спіткнуться.
38 Жену я своїх ворогів, і повигублюю їх, і не вернуся, аж поки не винищу їх!
39 Я їх повигублюю й їх потрощу, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
40 Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників.
41 Повернув Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненависників, — й я їх понищу!
42 Озирались вони — та немає спасителя, кликали до Господа — і не відповів їм!
43 І я їх зітру, як той порох землі, як болото на вулицях — їх розітру й розтопчу їх!
44 Ти ж від бунту народу мойого мене бережеш, на голову люду мене стережеш, мені будуть служити народи, яких я й не знав!
45 Передо мною чужинці підлещуються, на вістку про мене — слухняні мені.
46 В’януть чужинці, і тремтять у твердинях своїх.
47 Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесеться Бог скелі спасіння мого!
48 Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене познижував,
49 що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника!
50 Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, Іменню Твоєму співаю!
51 Ти башта спасіння Свойого царя, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“