1 Псалом Асафів. Поправді Бог добрий Ізраїлеві, Бог — для щиросердих!
2 А я, — мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої,
3 бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних, —
4 бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
5 на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.
6 Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,
7 вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,
8 сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:
9 свої уста до неба підносять, — а їхній язик по землі походжає!
10 Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду
11 та й кажуть: „Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість,
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?“
13 Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,
14 і ввесь день я побитий, і щоранку покараний.
15 Коли б я сказав: „Буду так говорить, як вони“, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх.
16 І роздумував я, щоб пізнати оте, — та трудне воно в очах моїх,
17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
18 направду, — Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх!
19 Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів!
20 Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!
21 Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле,
22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худобою став!
23 Та я завжди з Тобою, — Ти держиш мене за правицю,
24 Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!
25 Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого!
26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
27 бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе!
28 А я, — близькість Бога для мене добро, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!