1 Ліване, відкрий свої двері, — і огонь пожере з твоїх кедрів!
2 Голоси, кипарисе, бо кедр он упав, пограбовані пишні! Голосіте, башанські дуби, бо ліс неприступний звалився!
3 Чути голос виття пастухів, бо гордощі їхні пограбовані! Чути рик левчуків, бо йорданська краса попустошена.
4 Так говорить Господь, мій Бог: Паси ти отару, яка на заріз,
5 що ріжуть їх їхні купці — і не винні, а їхні продавці промовляють: Благословенний Господь, що я збагатів! А їхні пастухи не помилують їх!
6 Бо Я не помилую більше вже мешканців цеї землі, промовляє Господь. І ось передам Я людину, одного одному до рук, та до рук царя їхнього, — і землю вони потовчуть, і Я з їхніх рук не врятую нікого!
7 І пас Я отару, яка на заріз тим, хто торгує отарою. І взяв Я Собі два киї, і одного назвав: „Милість“, а одного назвав: „Згода“, і пас Я отару.
8 І знищив Я трьох пастухів за один місяць. І Я втратив терпіння до них, бо душа їхня обридила Мене.
9 Тому Я сказав: Не пастиму вас! Та вівця, що має померти, нехай умре, а що має погублена бути — хай буде погублена, а позосталі хай тіло одна однієї з’їдять!
10 І Я взяв Свого кия „Милість“, і його поламав, щоб зламати Свого заповіта, якого Я склав був зо всіма народами.
11 І він зламаний був того дня, і пізнали покупці отари, які на Мене вважають, що це слово Господнє.
12 І сказав Я до них: Якщо добре це в ваших очах, дайте платню Мою, а як ні, перестаньте! І вони Мою платню відважили — тридцять срібняків.
13 І промовив до мене Господь: Кинь її ганчареві, ту славну ціну, що вони оцінили Мене! І Я взяв оті тридцять срібняків, і те кинув до дому Господнього, до ганчаря.
14 І зламав Я Свого кия другого, „Згоду“, щоб зламати братерство між Юдою та між Ізраїлем.
15 І промовив до мене Господь: Ще візьми собі знаряддя пастуха нерозумного.
16 Бо ось Я настановлю пастиря на землі, — він загублених не відвідає, розпорошеного не буде шукати, і зламаної не вилікує, стоячої не годуватиме, а м’ясо ситої їстиме, і ратиці їхні поламає.
17 Горе негідному пастиреві, який покидає отару! Меч на рамено його та в його праве око: конче всохне рамено йому, і конче стемніє його праве око!“