1 Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо.
2 Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло.
Ісихія пресвітера Слово до Теодула про … · ЦВІТОЗІБРАННЯ: Поради ревних любомудрец…
3 От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.
4 От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий.
5 Так само й язик, — малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!
6 І язик — то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.
7 Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською,
8 та не може ніхто із людей язика вгамувати, — він зло безупинне, він повний отрути смертельної!
9 Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.
10 Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!
11 Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?
12 Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград — фіґи? Солодка вода не тече з солонця.
13 Хто мудрий і розумний між вами, нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням!
14 Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, —
15 це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська.
16 Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!
17 А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава.
18 А плід праведности сіється творцями миру.