¹ Брати мої, хай не багато хто стає вчителями, знаючи, що приймемо більший засуд.

² Бо всі багато грішимо. Коли ж хто не грішить словом, це досконалий чоловік здатний приборкати і все тіло.

³ Ось і коням вкладаємо вуздечки в рот, щоб нам корилися, і керуємо всім їхнім тілом.

⁴ Ось і кораблі, хоч які великі та гнані бурхливими вітрами, повертаються малим стерном, куди [лиш] хоче стерновий.

⁵ Так само і язик: хоч і малий член, а дуже хвалиться. Ось який малий вогонь, а спалює великий ліс.

⁶ І язик – це вогонь: світ неправди. Язик [так] поставлений між нашими членами, що занечищує все тіло і підпалює круг буття, а самого палить геєнна.

⁷ Бо всякий рід звірів і птахів, гадів і риб приборкується і є приборканий людською природою,

⁸ а язика ніхто з людей не може приборкати; він – зло нескінченне, повний смертоносної отрути.

⁹ Ним благословляємо Господа й Батька і ним проклинаємо людей, які створені за Божою подобою.

¹⁰ З тих самих вуст виходить благословення і прокляття. Не годиться, брати мої, щоб це було так.

¹¹ Хіба з одного джерела виходить вода солодка й гірка?

¹² Чи може, брати мої, смоковниця родити оливки або виноградна лоза – смокву? Ані солонець не може давати солодкої води.

¹³ Хто премудрий і досвідчений між вами? Хай покаже свої діла в лагідній мудрості доброго життя.

¹⁴ Коли ж маєте гірку заздрість і сварливість у ваших серцях, не хваліться і не кажіть брехні на правду.

¹⁵ Це не премудрість, що сходить згори, але земна, душевна, бісівська.

¹⁶ Бо де заздрість та чвари, там безладдя і всяке лихе діло.

¹⁷ А та мудрість, що згори, насамперед чиста, потім мирна, лагідна, поблажлива, повна милосердя і добрих плодів, безстороння, нелукава.

¹⁸ А плід праведности сіється в мирі творцями миру.