1 Для дириґента хору. Псалом Давидів. Боже слави моєї, не будь мовчазливий,
2 бо мої вороги порозкривали на мене уста нечестиві та пельки лукаві, язиком неправдивим говорять зо мною!
3 І вони оточили мене словами ненависти, і без причини на мене воюють,
4 обмовляють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 вони віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою!
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана нехай стане!
7 Як буде судитись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Нехай дні його будуть короткі, хай інший маєток його забере!
9 Бодай діти його стали сиротами, а жінка його — удовою!
10 І хай діти його все мандрують та жебрають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Бодай їм тенета розставив лихвар на все, що його, і нехай розграбують чужі його працю!
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його сиротам милости!
13 Щоб на знищення стали нащадки його, бодай було скреслене в другому роді ім’я їхнє!
14 Беззаконня батьків його хай пам’ятається в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Нехай будуть вони перед Господом завжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам’ять, —
16 ворог бо не пам’ятав милосердя чинити, і напастував був людину убогу та бідну, та серцем засмучену, щоб убивати її!
17 Полюбив він прокляття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благословення, — щоб воно віддалилось від нього!
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, просякло воно, як вода, в його нутро, та в кості його, мов олива!
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягнеться, і за пояс, що завжди він ним підпережеться!
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовляє, на душу мою наговорює зло!
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 бо я вбогий та бідний, і зранене серце моє в моїм нутрі!
23 Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день, немов сарана — я відкинений!
24 Коліна мої знесилилися з посту, і вихудло тіло моє з недостачі оливи,
25 і я став для них за посміховище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчинив!
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови! Вони повстають, та нехай засоромлені будуть, а раб Твій радітиме!
29 Хай зодягнуться ганьбою ті, хто мене обмовляє, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 Я устами своїми хвалитиму голосно Господа, і між багатьма Його славити буду,
31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасіння від тих, хто осуджує душу його!