1 Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм.
2 Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав.
3 І кликав один до одного й говорив: „Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!“
4 І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом!
5 Тоді я сказав: „Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!“
й богоносного отця нашого Петра Дамаски… · Того самого природних глав друга сотня … · Ніла-посника передмова про молитву
6 І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника.
7 І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: „Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений“.
8 І почув я голос Господа, що говорив: „Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?“А я відказав: „Ось я, — пошли Ти мене!“
9 А Він проказав: „Іди, і скажеш народові цьому: Ви будете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але не пізнаєте.
10 Учини затужавілим серце народу цього, і тяжкими зроби його уші, а очі йому позаклеюй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не навернувся, і не був уздоровлений він“!
11 І сказав я: „Аж доки, о Господи?“А Він відказав: „Аж доки міста спустіють без мешканця, і доми без людей, а земля спустошена буде зовсім“.
12 І віддалить людину Господь, і буде велике опущення серед землі.
13 І коли позостанеться в ній ще десята частина, вона знову спустошена буде. Але мов з теребинту й мов з дубу, зостанеться в них пень по зрубі, насіння бо святости — пень їхній!