1 Згадай, Господи, що з нами сталося, — зглянься й побач нашу ганьбу, —
2 наша спадщина дісталась чужим, доми наші — чужинцям!
3 Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші — неначе ті вдови!
4 Свою воду за срібло ми п’ємо, наші дрова за гроші одержуємо.
5 У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!
6 До Єгипту й Асирії руку витягуємо, — щоб насититись хлібом!
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні провини!
8 Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки.
9 Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
10 Шкіра наша, мов піч, — попалилась з пекучого голоду,
11 Жінок на Сіоні безчестили, дівчат — по Юдейських містах.
12 Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані.
13 Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються.
14 Перестали сидіти старші в брамі, юнаки — свою пісню співати,
15 втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу.
16 Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились, —
17 тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,
18 через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній.
19 Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:
20 Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Приверни нас до Себе, о Господи, — і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!
22 Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?