1 І було мені слово Господнє таке:
2 „Сину людський, ти живеш серед дому ворохобного, — вони мають очі, щоб бачити, та не бачать, мають вуха, щоб слухати, та не чують, бо вони дім ворохобний.
3 А ти, сину людський, пороби собі речі для мандрівки, і йди на вигнання вдень на їхніх очах, і підеш на вигнання з свого місця до іншого місця на їхніх очах, може побачать вони, що вони дім ворохобности.
4 І повиносиш свої речі, як речі для мандрівки, удень на їхніх очах, а ти вийдеш увечорі на їхніх очах, як виходять вигнанці.
5 На їхніх очах пробий собі дірку в стіні, і повиносиш нею.
6 На їхніх очах на рамені повиносиш, винесеш потемки, закриєш обличчя своє, і не побачиш землі, бо Я поставив тебе знаком для Ізраїлевого дому“.
7 І зробив я так, як наказано мені: речі свої я повиносив удень, а ввечорі пробив собі рукою дірку в стіні, потемки повиносив, — на рамені носив на їхніх очах.
8 А ранком було мені слово Господнє таке:
9 „Сину людський, чи ж не сказав до тебе дім Ізраїлів, дім ворохобности: Що ти робиш?
10 Скажи до них: Так сказав Господь Бог: Це пророцтво про начальника Єрусалиму та ввесь Ізраїлів дім, що в ньому вони.
11 Скажи: Я ваш знак. Як зробив Я, так буде зроблено їм, — підуть на вигнання в полон!
12 А той начальник, що серед них, на рамені буде нести потемки й вийде; у стіні проб’ють дірку, щоб вивести його; обличчя своє він закриє, щоб не бачити землі очима.
13 І розтягну на нього сітку Свою, і він буде схоплений в пастку Мою, і відведу його до Вавилону, до халдейського краю, та його він не побачить, і там помре.
14 А все, що навколо нього, його помічники та всі війська його, розпорошу на всі вітри, і витягну за ними меча.
15 I пізнають вони, що Я — Господь, коли розвію їх поміж народами та розпорошу їх по країнах!
16 А нечисленних з них людей збережу від меча, від голоду та від зарази, щоб вони оповідали про свої гидоти серед народів, куди поприходять. І вони пізнають, що Я — Господь!“
17 І було мені слово Господнє таке:
18 „Сину людський, їж свій хліб у дрижанні, а воду свою пий у тремтінні та в журбі.
19 І скажеш до народу цього Краю: Так говорить Господь Бог на мешканців Єрусалиму, на Ізраїлеву землю: Вони хліб свій в журбі будуть їсти, а воду свою будуть пити в остовпінні, бо спустошів їхній край від своєї повні за насилля всіх, що мешкають у ньому.
20 І поруйнуються населені міста, а край стане спустошенням, і пізнаєте ви, що Я — Господь!
21 І було мені слово Господнє таке:
22 „Сину людський, що це в вас за приповістка така в Ізраїлевій землі: „Продовжаться дні, — і зникне всіляке видіння“?
23 Тому скажи їм: Так говорить Господь Бог: Припиню Я цю приповістку, і більше не будуть її приповісткувати в Ізраїлі, але говори їм: „Наблизилися оті дні й слово всякого видіння“.
24 Бо не буде вже жодного марного видіння та підлесливого чарування в Ізраїлевім домі.
25 Бо Я, Господь, буду говорити, а яке слово говоритиму, то буде воно здійснене, не відтягнеться вже, бо за ваших днів, доме ворохобности, буду говорити слово, і його виконаю, говорить Господь Бог“.
26 І було мені слово Господнє таке:
27 „Сину людський, ось говорить Ізраїлів дім: Те видіння, яке він бачить, воно про далекі дні, і про далекі часи він пророкує.
28 Тому їм скажи: Так говорить Господь Бог: Не відтягнуться вже всі слова Мої, — яке слово говоритиму, те буде виконане, говорить Господь Бог!“