1 І було мені слово Господнє таке:
2 „А ти, сину людський, послухай: Отак Господь Бог промовляє до краю Ізраїлевого: Кінець, надійшов той кінець на чотири окрайки землі!
3 На тебе тепер цей кінець, і пошлю Я на тебе Свій гнів, і тебе розсуджу за твоїми дорогами, і на тебе складу всі гидоти твої.
4 І око Моє над тобою не змилується, і милосердя не буду Я мати, бо дороги твої Я на тебе складу, а гидоти твої серед тебе зостануть, і пізнаєте ви, що Я — то Господь!“
5 Отак Господь Бог промовляє: „Ось приходить біда на біду!
6 Приходить кінець, приходить кінець, — він збудився на тебе, приходить ось він!
7 Надійшла твоя доля для тебе, о мешканче краю, приходить цей час, близький той день заколоту, нема на горах крику радости.
8 Тепер лютість Свою незабаром Я виллю на тебе, і Свій гнів докінчу проти тебе, і тебе осуджу за твоїми дорогами, і на тебе складу всі гидоти твої!
9 І око Моє над тобою не змилується, і милосердя не буду Я мати, бо дороги твої Я на тебе складу, а гидоти твої серед тебе залишаться, — і пізнаєте ви, що Я — Господь, що карає!
10 Ось той день, ось приходить, доля виходить, виростає кий, розцвітає пиха,
11 розвилося насильство для кия безбожності! Нічого із них не залишиться: ані з численности їхньої, ані з їхнього заворушення, ані з їхньої пишноти.
12 Надходить той час, наближається день. Хто купує, нехай не радіє, а хто продає, хай не буде в жалобі, — бо сунеться лютість на все многолюддя його!
13 Бо до проданого не повернеться вже продавець, хоча б залишився при житті між живими, бо пророцтво про все многолюддя їхнє не відміниться, і ніхто беззаконням своїм не зміцнить свого життя.
14 Засурмлять у сурму та все приготують, — та не піде ніхто на війну, бо на все многолюддя його Моя лютість!
15 На вулиці — меч, моровиця ж та голод — у домі, хто на полі — помре від меча, а хто в місті — зжере того голод та мор.
16 І врятовані з них повтікають, і будуть на горах, немов голуби із долин, — всі будуть стогнати, кожен за гріх свій.
17 Усі руки ослабнуть, затремтять, як вода, всі коліна,
18 і веретами попідперізуються, і покриє їх страх, і на кожнім лиці буде сором, а на всіх головах їхніх — жалобна та лисина.
19 Вони повикидають на вулицю срібло своє, і за ніщо їхнє золото стане, — їхнє срібло та золото їхнє не буде могти врятувати їх удень гніву Господнього, ним не наситять своєї душі й свого нутра вони не наповнять, бо їхня провина була перешкодою!
20 А гордість вчинили за славну оздобу свою, у ній наробили бовванів гидоти своєї й обриджень своїх, тому їм оберну Я її на нечистість, —
21 і віддам її в руку чужих на грабунок, а нечестивим землі — на здобич.
22 І обличчя Своє відверну Я від них, і вони побезчестять Мій скарб, і ввійдуть до нього насильники та й побезчестять його.
23 Зроби ланцюга, бо земля переповнилась правом кривавим, а місто насильством наповнилось.
24 І наведу Я найзліших із народів, — і посядуть вони доми їхні, і гордість вельможних спиню, — і святощі їхні побезчещені будуть!
25 Загибіль іде, й вони будуть шукати спокою — та не буде його.
26 Прийде біда до біди, й буде звістка до звістки, і будуть шукати пророцтва в пророка, та згине Закон у священиків і рада — у старших.
27 Цар буде в жалобі, і страхом зодягнеться князь, а руки народу землі затремтять. За дорогами їхніми їм учиню, і судитиму їх — їхніми судами, і пізнають, що Я — то Господь!“