1 І почув Шефатія, син Маттанів, і Ґедалія, син Пашхурів, і Юхал, син Шелемеїн, і Пашхур, син Малкійїн, ті слова, що Єремія говорив до всього народу, кажучи:
2 „Так говорить Господь: Хто сидітиме в цьому місті, той помре від меча, голоду та від моровиці, а хто вийде до халдеїв, той буде жити, і стане йому душа його за здобич, — і він житиме!
3 Так говорить Господь: Напевно буде дане це місто в руку війська вавилонського царя, — і він здобуде його!“
4 І сказали зверхники до царя: „Нехай же уб’ють цього чоловіка, бо він ослаблює руки вояків, позосталих у цьому місті, та руки всього народу, говорячи їм слова, як оці. Бо цей чоловік не шукає для цього народу добра, а тільки зла!“
5 І сказав цар Седекія: „Ось він у ваших руках, бо цар нічого не вдіє супроти вас“.
6 І взяли Єремію та й кинули його до ями Малкійї, царевого сина, що в подвір’ї в’язниці, і спустили Єремію шнурами. А в ямі була не вода, а тільки багно, — і загруз Єремія в багні!
7 І почув мурин Евед-Мелех, евнух, який був у царському домі, що Єремію кинули до ями, а цар сидів у Веніяминовій брамі.
8 І вийшов Евед-Мелех з царського дому, та й сказав цареві, говорячи:
9 „Пане мій царю, ці люди вчинили зло в усьому, що зробили пророкові Єремії, якого кинули до ями, — і помре він на своєму місці через голод, бо в місті нема вже хліба“.
10 І наказав цар муринові Евед-Мелехові, говорячи: „Візьми з собою звідси троє люда, і витягнеш пророка Єремію з ями, поки він ще не вмер!“
11 І взяв Евед-Мелех тих людей з собою, і прийшов до царського дому під скарбницею, і набрав ізвідти подертого шмаття та непотрібних лахів, і спустив їх до Єремії до ями шнурами.
12 І сказав мурин Евед-Мелех до Єремії: „Поклади це подерте шмаття та лахи попід пахи своїх рук під шнури!“І зробив Єремія так.
13 І потягнули Єремію шнурами, і витягли його з ями. І сидів Єремія в подвір’ї в’язниці.
14 І послав цар Седекія, і взяв пророка Єремію до себе, до третього входу, що в домі Господньому. І сказав цар до Єремії: „Запитаю я тебе про щось, — не заховуй від мене нічого!“
15 І сказав Єремія до Седекії: „Коли я провіщу тобі, то чи справді не вб’єш ти мене? А коли пораджу тобі, то мене не послухаєш“.
16 I присягнув цар Седекія Єремії таємно, говорячи: „ Як живий Господь, що створив нам цю душу: не вб’ю тебе, і не дам тебе в руку тих людей, що шукають твоєї душі!“
17 І сказав Єремія до Седекії: „Так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Якщо справді вийдеш ти до зверхників вавилонського царя, то житиме душа твоя, а місто це не буде спалене огнем, і будеш жити ти та дім твій.
18 А якщо ти не вийдеш до вавилонського царя, то це місто буде дане в руку халдеїв, і вони спалять його огнем, — і ти не втечеш з їхньої руки“.
19 І сказав цар Седекія до Єремії: „Я боюся юдеїв, що перейшли до халдеїв, — щоб не дали мене в їхню руку, і щоб не насміялися з мене“.
20 І сказав Єремія: „Не дадуть! Послухай Господнього голосу до того, що я говорю тобі, — і буде добре тобі, і буде жити душа твоя!
21 А якщо ти не схочеш вийти, то ось слово, що Господь мені виявив:
22 І ось усі жінки, що залишилися в домі Юдиного царя, будуть відведені до зверхників вавилонського царя, і вони скажуть: „Підмовили тебе й перемогли тебе твої приятелі; погрузили в багно твої ноги, та вони назад відійшли“.
23 А всі жінки твої та всі сини твої будуть відведені до халдеїв, і ти не втечеш з їхньої руки, бо рукою вавилонського царя будеш схоплений, а місто це буде спалене огнем“.
24 І сказав Седекія до Єремії: „Нехай ніхто не знає про ці слова, і ти не помреш.
25 Бо коли почують зверхники, що я говорив з тобою, то прийдуть до тебе та й скажуть тобі: „Розкажи но нам, що говорив ти цареві! Не ховай перед нами, і не вб’ємо тебе. І що ж говорив тобі цар?“
26 то скажеш до них: „Я склав своє благання перед царське обличчя, щоб не вертали мене до Єгонатанового дому, щоб там не померти“.
27 І прийшли всі зверхники до Єремії й запиталися його, і він розказав їм згідно зо всіма тими словами, що звелів був цар. І вони мовчки відійшли від нього, бо не довідались про обговорену річ.
28 І сидів Єремія на подвір’ї в’язниці аж до дня, коли був здобутий Єрусалим. І сталося, як був здобутий Єрусалим:
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40