1 А Йов відповів та й сказав:
2 „Моя мова й сьогодні гірка, — тяжче страждання моє за стогнання мої.
3 О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!
4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами, —
5 розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.
6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
7 Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді.
8 Та піду я на схід — і немає Його, а на захід удамся — Його не побачу,
9 на півночі шукаю Його — й не вхоплю, збочу на південь — і не добачаю.
10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би випробував Він мене, — мов те золото, вийду!
11 Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.
12 Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.
13 Але Він при одному, — й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
14 бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!
15 Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю — й жахаюсь Його.
16 А Бог пом’якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,
17 бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!