1 І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати перед Господом; і прийшов також сатана поміж ними, щоб стати перед Господом.
2 І сказав Господь до сатани: „Звідки ти йдеш?“А сатана відповів Господеві й сказав: „Я мандрував по землі та й перейшов її“.
3 І сказав Господь до сатани: „Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без приводу його зруйнувати“.
4 І відповів сатана Господеві й сказав: „Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.
5 Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, — чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?“
6 І сказав Господь до сатани: „Ось він у руці твоїй, — тільки душу його бережи!“
7 І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа.
8 А той узяв собі черепка, щоб шкребти себе. І він сидів серед попелу.
9 І сказала йому його жінка: „Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога — і помреш!“
10 А він до неї відказав: „Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних! Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?“При всьому тому Йов не згрішив своїми устами.
11 I почули троє приятелів Йовових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприходили кожен з місця свого: теманянин Еліфаз, шух’янин Біддад та нааматянин Цофар. І вмовилися вони прийти разом, щоб похитати головою над ним та потішити його.
12 І звели вони здалека очі свої, — і не пізнали його. І піднесли вони голос свій, та й заголосили, і роздерли кожен одежу свою, і кидали порох над своїми головами аж до неба.
13 І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ночей, і ніхто не промовив до нього ні слова, бо вони бачили, що біль його вельми великий
14
15
16
17
18