¹ Отож, я запитую: Чи відкинув Бог свій народ? Цілковито ні! Бо і я ізраїлець, з насіння Авраама, з племені Веніямина.

² Не відкинув Бог свого народу, який знав і раніше. Хіба не знаєте, що Писання каже про Іллю, як він просить Богові на Ізраїля:

³ Господи, повбивали твоїх пророків, порозбивали твої вівтарі, а я залишився сам, і шукають моєї душі?

⁴ І що ж каже йому Божа відповідь? – Лишив я собі сім тисяч чоловіків, які не схилили коліно перед Ваалом.

⁵ Так само і тепер лишилася решта – за вибором ласки.

⁶ Якщо ж за ласкою, то не за вчинками, бо тоді ласка вже не була б ласкою. [А коли із вчинків, то це вже не ласка, інакше вчинок уже не вчинок].

⁷ Що ж? Того, що шукає Ізраїль, він не одержав, а вибрані одержали; інші ж затверділи,

⁸ як ото написано: Наслав на них Бог духа затьмарення: очі, щоб не бачили, вуха, щоб не чули, – аж до нинішнього дня.

⁹ І Давид каже: Хай буде їхня пожива сильцем, пасткою і спокусою – на відплату їм.

¹⁰ Хай затемніють їхні очі, щоб не бачили, і хай їхня спина завжди буде зігнута!

¹¹ Отож, запитую: Чи спіткнулися вони, щоб упасти? Зовсім ні! Бо через їхнє падіння буде спасіння поганам, щоб їх самих роздражнити.

¹² Якщо ж їхнє падіння є набутком для світу, а їхній занепад – багатство для поган, то наскільки більшою була б їхня повнота!

¹³ Кажу вам, поганам: Оскільки я є апостолом для поган, прославляю моє служіння;

¹⁴ може, цим роздражню своїх кревних за тілом і спасу кого з них.

¹⁵ Бо коли їхнє відкинення є примиренням для світу, то чим же є їхнє прийняття, як не життям із мертвих?

¹⁶ Коли розчин святий, то й тісто святе; а коли корінь святий, то й гілля святе.

¹⁷ Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, бувши дикою оливкою, прищепився до них і живишся з кореня та соку оливки,

¹⁸ то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то пам’ятай, що не ти корінь носиш, але корінь носить тебе.

¹⁹ Скажеш: Галузки відломлено, щоб я прищепився.

²⁰ Гаразд. Вони відломилися через невірство, а ти тримаєшся вірою. Не величайся, але бійся.

²¹ Бо коли Бог не пожалів природних галузок, то він і тебе не пощадить.

²² Отже, споглядай Божу ласку і суворість: на тих, що відпали, – суворість, а на тебе – Божа ласка, якщо залишатимешся в ласці; якщо ж ні, то будеш відрубаним.

²³ Та й вони, якщо не залишаться в невірстві, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити.

²⁴ Бо коли ти, відтятий від оливки, дикої за своєю природою, був проти природи прищеплений до доброї оливки, – то настільки більш ті, що згідно з природою будуть прищеплені до власної оливки?

²⁵ Бо не хочу, братове, щоб ви не знали цієї таємниці, – аби не були ви високої думки про себе, – що часткове очерствіння на Ізраїль сталося доти, доки не ввійде повнота поган,

²⁶ відтак увесь Ізраїль врятується, як написано: Визволитель прийде з Сіона, відверне безбожність від Якова.

²⁷ І ось їм від мене завіт, коли заберу їхні гріхи.

²⁸ Згідно з благовістям, вони вороги задля вас; а згідно з обранням, – улюблені задля батьків.

²⁹ Адже Божі дарування і покликання не скасовуються.

³⁰ Бо як ви колись не корились Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

³¹ так і вони нині спротивилися задля милосердя над вами, щоб і самі були помилувані.

³² Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб усіх помилувати.

³³ О, глибино багатства, премудрости, розуму Божого! Які незбагненні його присуди і недосліджені його дороги!

³⁴ Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був дорадником йому?

³⁵ Або хто дав йому раніше, щоб воно було віддане?

³⁶ Бо все з нього, через нього і для нього! Йому слава навіки. Амінь.