1 Завинить Самарія, бо стала уперта до Бога свого, — поляжуть вони від меча! Порозбивані будуть їхні діти, вагітні їхні розпороті будуть!
2 Вернися, Ізраїлю, до Господа, Бога свого, бо спіткнувся ти через провину свою!
3 Візьміть із собою слова, та й зверніться до Господа, до Нього промовте: „Прости нам усяку провину, та добре прийми, і ми принесемо у жертву плода своїх уст!
4 Ашшур не спасе нас, не будемо їздити ми на коні, і не скажемо вже чинові рук наших: боже наш, бо тільки Тобою помилуваний сирота“.
5 „Ворохобність їхню вилікую, добровільно любитиму їх, бо Мій гнів відвернувся від нього.
6 Я буду Ізраїлеві, як роса, розцвіте він, неначе лілея, і пустить коріння своє, мов Ліван.
7 Розійдуться його пагінці, і буде його пишнота, мов оливне те дерево, а пахощ його — мов Ліван.
8 Навернуться ті, що сиділи під тінню його, збіжжя оживлять вони й зацвітуть, немов той виноград, будуть згадки про нього, немов про ліванське вино.
9 Єфрем, — що йому до бовванів іще? Я вислухав вже та побачив його, Я для нього немов кипарис той зелений: з Мене знайдений буде твій плід“.
10 Хто мудрий, то це зрозуміє, розумний — і пізнає, бо прості Господні дороги, і праведні ходять по них, а грішні спіткнуться на них!