1 „Я — саронська троянда, я долинна лілея!
2 Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!“
3 „Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, — його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий!
4 Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною — любов!
5 Підкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, — бо я хвора з любови!
6 Ліва рука його — під головою моєю, правиця ж його — пригортає мене!..
7 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, — щоб ви не сполохали, й щоб не збудили любови, аж доки йому до вподоби!“
8 „Голос мого коханого! Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує.
9 Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати.
10 Мій коханий озвався й промовив до мене: „Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
11 Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він.
12 Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!
13 Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!“
14 „Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, — дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе!“
15 „Ловіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші — у цвіті!
16 Мій коханий — він мій, я ж його, він пасе між лілеями!
17 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, — вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!“