1 Соломонова Пісня над піснями.
2 „Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, — бо ліпші кохання твої від вина!
3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, — ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
5 Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!
6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, — сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
7 „Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?“
8 „Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої“.
9 „Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!
10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя — між разками намиста!
11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!“
12 „Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.
13 Мій коханий для мене — мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!
14 Мій коханий для мене — мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах“!
15 „Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!“
16 „Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зелень!
17 Бруси наших домів — то кедрини, стелі в нас — кипариси!“