1 А тепер до вас заповідь цяя, священики!
2 Якщо ви не послухаєтесь, і не покладете на серце собі, щоб Іменню Моєму давати хвалу, — говорить Господь Саваот, — то пошлю Я прокляття на вас, і прокляну благословення ваші, і вже проклинаю, бо ви не берете до серця цього!
3 Ось Я обітну вам рамено, і розпорошу нечистість на ваших обличчях, нечистість свят ваших, і до неї вас винесуть.
4 І пізнаєте ви, що Я заповідь вам цю послав, щоб був заповіт Мій з Левієм, каже Господь Саваот.
5 Заповіт Мій з ним був для життя та для миру, і Я дав йому страх, і він налякався Мене, та боявсь перед Іменням Моїм.
6 Закон правди в устах його був, і не знайшлась на губах його кривда, — у мирі й простоті ходив він зо Мною, і багато-кого відвернув від вини.
7 Бо уста священикові знання стережуть та Закона шукають із уст його, бо він ангол Господа Саваота.
8 А ви відхилились з дороги, вчинили таке, що багато спіткнулись в Законі, Левієвого заповіта понищили, говорить Господь Саваот.
9 Тому то і Я вас зробив погорджуваними й низькими для всього народу, бо не стережете доріг Моїх ви, та не безсторонні в Законі.
10 Чи Отець нам усім не один? Хіба Бог не один нас створив? Чому ж один одного зраджуємо ми, щоб нам зневажати заповіт батьків наших?
11 Зраджує Юда, і робиться нечисть серед Ізраїля та в Єрусалимі, — бо Юда зневажив святиню Господню, яку покохав був, і дочку бога чужого за жінку узяв.
12 Нехай Господь вигубить кожного, хто таке робить, того, хто чуває та відповідає з наметів Якова, і хто дар приносить Господу Саваоту.
13 І робите й друге таке: Господнього жертівника ви слізьми покриваєте, плачем та стогнанням, бо до дарів уже Він не звернеться більше, і милої жертви з рук ваших не візьме.
14 А ви ще й говорите: „Защо?“— За те, що засвідчив Господь між тобою й жоною юнацтва твого, якій ти невірність вчинив, а вона ж твоя подруга, і дружина умови твоєї!
15 Хіба Бог не один нас учинив? І залишок духу — Його. А що цей один? Насіння від Бога шукав. Тому свого духа пильнуйте, і дружину юнацтва свойого не зраджуйте!
16 Бо ненавиджу розвід, — говорить Господь, Бог Ізраїлів, — і того, хто вкриває насильством одежу свою, промовляє Господь Саваот. Тому свого духа пильнуйте, — і не зраджуйте!
17 Словами своїми ви мучите Господа, та й питаєте ще: „Чим ми мучимо?“— Говоренням вашим: „Кожен, хто чинить лихе, той добрий у Господніх очах, і Він у них уподобання має“, або: „Де Бог правосуддя?“