1 І сказав Він до мене: „Сину людський, з’їж, що знайдеш! З’їж цього звоя, і йди, говори до Ізраїлевого дому!“
2 І відкрив я свої уста, і Він дав мені з’їсти цього звоя.
3 І сказав Він до мене: „Сину людський, нагодуй свого живота, і наповни своє нутро тим звоєм, що даю Я тобі!“І я з’їв. І був він в устах моїх солодкий, як мед.
4 І сказав Він до мене: „Сину людський, іди, ввійди до Ізраїлевого дому, і говори до них Моїми словами.
5 Бо ти посланий не до народу чужої мови та тяжкого язика, але до Ізраїлевого дому,
6 не до численних народів чужої мови та тяжкого язика, що ти не розумієш їхніх слів. Та коли б і до них послав тебе, вони будуть слухати тебе!
7 Але Ізраїлів дім не захоче слухатися тебе, бо вони не хочуть слухатися Мене, бо ввесь Ізраїлів дім — твердолобі та жорстокосерді вони!
8 Ось Я зробив твоє обличчя твердим проти їхнього обличчя, і чоло твоє твердим проти лоба їхнього.
9 Як той діямант, твердішим від скелі, зробив Я чоло твоє, — не бійся їх, і не лякайся перед ними, бо вони дім ворохобности!“
10 І сказав Він до мене: „Сину людський, усі Мої слова, які говорю Я до тебе, візьми в своє серце та слухай вухами своїми.
11 І йди, піди до вигнанців, до синів твого народу, і будеш говорити до них і скажеш їм: Так говорить Господь Бог, — а вони чи послухаються, чи занехають“.
12 I підійняв мене Дух, і я почув за собою гуркіт громового голосу: „Благословенна слава Господня!“із свого місця,
13 і шум крил живих істот, що дотикались одне об одне, і цокіт коліс рівночасно з ними, і гуркіт громового голосу!
14 І Дух підійняв мене, і взяв мене, і йшов я огірчений в лютості духа свого, а Господня рука була надо мною сильна!
15 І прийшов я до вигнанців в Тел-Авіві, що сидять при річці Кевар, і там, де вони сидять, сидів і я там серед них сім день остовпілий.
16 I сталося в кінці семи день, і було слово Господнє до мене таке:
17 „Сину людський, Я настановив тебе вартовим для Ізраїлевого дому, — і як почуєш ти слово з уст Моїх, то остережи їх від Мене.
18 Коли Я скажу безбожному: „Конче помреш“, а ти не остережеш його й не будеш говорити, щоб остерегти несправедливого від його несправедливої дороги, щоб він жив, то цей безбожний помре за свою провину, а його кров Я зажадаю з твоєї руки!
19 Але ти, коли остережеш несправедливого, а він не вернеться від своєї несправедливости та від своєї несправедливої дороги, він помре за свою провину, а ти душу свою врятував.
20 А коли праведний відвернеться від своєї справедливости та зробить кривду, то я покладу спотикання перед ним, — і він помре, бо ти не остеріг його. Він за гріх свій помре, і не згадаються його праведні вчинки, які він робив, і кров його з твоєї руки Я буду жадати!
21 А ти, коли остережеш справедливого, щоб справедливий не грішив, і він не згрішив, то жити — буде він жити, бо був остережений, а ти душу свою врятував“.
22 І була там надо мною Господня рука, і сказав Він до мене: „Устань, вийди до долини, і там Я буду говорити з тобою“.
23 І встав я, і вийшов до долини, аж ось там стояла слава Господня, як та слава, яку я бачив над річкою Кевар. І впав я на обличчя своє.
24 Та ввійшов у мене Дух, і звів мене на ноги мої. І Він говорив зо мною й сказав мені: „Увійди, замкнися в середині свого дому!
25 А ти, сину людський, — ось дадуть на тебе шнури, і зв’яжуть тебе ними, і ти не вийдеш з-поміж них!
26 А язик твій приліплю до твого піднебіння, і ти занімієш, і не будеш їм більш докоряти, бо вони — дім ворохобний.
27 А коли Я говоритиму з тобою, то відкрию твої уста, і ти скажеш до них: „Так говорить Господь Бог“. Хто хоче слухати — нехай слухає, а хто хоче занехати — нехай занехає, бо вони дім ворохобний!