1 Була надо мною Господня рука, і Дух Господній випровадив мене, і спинив мене серед долини, а вона — повна кісток!
2 І Він обвів мене біля них навколо, аж ось їх дуже багато на поверхні долини, і ось вони стали дуже сухі!
3 І сказав Він мені: „Сину людський, чи оживуть оці кості?“А я відказав: „Господи Боже, — Ти знаєш!“
4 І сказав Він мені: „Пророкуй про ці кості, та й скажеш до них: Сухі кості, послухайте слова Господнього!
5 Так говорить Господь Бог до цих кісток: Ось Я введу у вас духа — і ви оживете!
6 І дам на вас жили, і виросте на вас тіло, і простягну на вас шкіру, і дам у вас духа, — і ви оживете. І пізнаєте ви, що Я — Господь!“
7 І пророкував я, як наказано. І знявся шум, коли я пророкував, і ось гуркіт, а кості зближалися, кістка до кістки своєї.
8 І побачив я, аж ось на них жили, і виросло тіло, і була натягнена на них шкіра зверху, та духа не було в них.
9 І сказав Він мені: „Пророкуй до духа, пророкуй, сину людський, та й скажеш до духа: Так говорить Господь Бог: Прилинь, духу, з чотирьох вітрів, і дихни на цих забитих, — і нехай оживуть!“
10 І я пророкував, як Він наказав був мені, — і ввійшов у них дух, і вони ожили, і поставали на ноги свої, — військо дуже-дуже велике!
11 І сказав Він мені: „Сину людський, ці кості — вони ввесь Ізраїлів дім. Ось вони кажуть: Повисихали наші кості, і загинула наша надія, нам кінець!
12 Тому пророкуй та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Ось Я повідчиняю ваші гроби, і позводжу вас із ваших гробів, мій народе, і введу вас до Ізраїлевої землі!
13 І пізнаєте ви, що Я Господь, коли Я повідчиняю ваші гроби, і коли позводжу вас із ваших гробів, Мій народе!
14 І дам Я в вас Свого Духа, — і ви оживете, і вміщу вас на вашій землі, і пізнаєте ви, що Я, Господь, сказав це й зробив, говорить Господь!“
15 І було мені слово Господнє таке:
16 „А ти, сину людський, візьми собі один кусок дерева, і напиши на ньому: „Юді та синам Ізраїля, його друзям“. І візьми ще один кусок дерева, і напиши на ньому: „Йосипові дерево Єфрема та всьому домові Ізраїля, друзям його“.
17 І зблизь їх собі одне до одного на один кусок дерева, — і вони стануть за одне в твоїй руці!
18 І як скажуть до тебе сини твого народу, говорячи: Чи не оголосиш нам, що це в тебе таке?
19 то скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось Я візьму дерево Йосипа, що в Єфремовій руці, та племена Ізраїлеві, його друзів, і дам на нього дерево Юди, і вчиню їх за одне дерево, — і стануть вони одним у Моїй руці!
20 І будуть ці дерева, що напишеш на них, у руці твоїй на їхніх очах.
21 І скажи до них: Так говорить Господь Бог: Ось Я візьму Ізраїлевих синів з-посеред народів, куди вони пішли, і позбираю їх знавкола, і введу їх до їхньої землі.
22 І зроблю їх за один народ у краї на Ізраїлевих горах, і буде для всіх них один цар за царя, і не будуть уже двома народами, і не будуть уже більш поділені на двоє царств.
23 І більш не будуть вони занечищуватися своїми бовванами й гидотами своїми та всіма своїми переступами, спасу їх зо всіх їхніх осель, де вони грішили, й очищу їх. І будуть вони мені народом, а Я буду їм Богом!
24 А раб Мій Давид буде царем над ними, і один пастир буде для всіх них, і постановами Моїми вони будуть ходити, а устави Мої будуть стерегти й виконувати їх.
25 І осядуть вони на тій землі, яку Я дав був Моєму рабові Яковові, що сиділи на ній їхні батьки, і осядуть на ній вони та їхні сини, та сини синів їхніх аж навіки, а Мій раб Давид буде їм князем навіки!
26 І складу з ними заповіта миру, — це буде вічний заповіт із ними. І зміцню їх, і намножу їх, і дам Свою святиню серед них на віки!
27 І буде місце Мого пробування над ними, і Я буду їм Богом, а вони Мені будуть народом.
28 І пізнають ці народи, що Я — Господь, що освятив Ізраїля, коли буде Моя святиня серед них навіки!“