¹ Один же чоловік, на ім’я Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав маєток

² і приховав частину грошей, – про це знала дружина, – і, принісши іншу частину, поклав біля ніг апостолів.

³ Петро сказав: Ананію, як це так, що сатана наповнив твоє серце, щоб обдурити Святого Духа і приховати частину вартости поля?

⁴ Хіба воно не твоє, а чи продане не було в твоїй владі? Навіщо ти поклав це діло у своє серце? Ти ж збрехав не людям, а Богові.

⁵ Почувши це, Ананій упав і віддав духа. Напав великий страх на всіх, що чули це.

⁶ Юнаки встали, обгорнули його, винесли й поховали.

⁷ Щойно минуло зо три години, як надійшла його дружина, ще не знаючи того, що скоїлося.

⁸ Промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви продали поле? Вона відповіла: Так, за стільки.

⁹ Петро до неї: Як це сталося, що ви змовилися випробувати Господнього Духа? Ось при дверях ті, що поховали твого чоловіка, – і тебе винесуть.

¹⁰ Упала вона тут же біля його ніг – віддала духа. Зайшовши, юнаки виявили її мертвою, винесли й поховали біля її чоловіка.

¹¹ Великий страх напав на всю церкву, на всіх, хто це чув.

¹² Через руки апостолів здійснювалися численні знамення й чуда в народі. Всі однодушно перебували в Соломоновім притворі.

¹³ Ніхто з інших не наважувався приєднатися до них, але народ величав їх.

¹⁴ Вірних у Господа множилося – багато чоловіків та жінок.

¹⁵ Недужих виносили на роздоріжжя і клали на постелях і лежанках, щоб, як ішов Петро, то бодай тінь його впала на декого з них.

¹⁶ Сходилося люду багато з довколишніх міст до Єрусалима; приносили недужих, тих, що потерпали від злих духів. Усі вони видужували.

¹⁷ Архиєрей і його прибічники з єресі садукейської встали і наповнилися заздрощами,

¹⁸ і наклали [свої] руки на апостолів, кинули їх до громадської в’язниці.

¹⁹ Ангел Господній уночі відчинив двері в’язниці, вивів їх і сказав:

²⁰ Ідіть, ставайте в храмі і кажіть народові всі слова оцього життя.

²¹ Почувши це, пішли вдосвіта до храму й навчали. Тим часом архиєрей і ті, що з ним, прийшовши, скликали синедріон, усіх старшин з-поміж синів Ізраїля і послали до в’язниці, щоб їх привести.

²² Слуги пішли та не знайшли їх у в’язниці. Повернувшись, сповістили,

²³ кажучи, що в’язницю знайшли ретельно замкненою, з охороною, що стояла перед дверима. Відчинивши ж, усередині нікого не знайшли.

²⁴ Як почули ці слова [священик], начальник охорони храму і архиєреї, збентежилися, – що б то все означало?

²⁵ Тут прийшов хтось і сповістив їм, що чоловіки, яких вони посадили до в’язниці, перебувають у храмі, стоять і навчають народ.

²⁶ Тоді начальник охорони пішов із слугами, привів їх без застосування сили, бо боялися народу, щоб не побив камінням.

²⁷ Привели їх, поставили в синедріоні. Запитав їх архиєрей,

²⁸ кажучи: Чи не з погрозою заборонили ми вам навчати в це ім’я? Ви наповнили Єрусалим вашим навчанням і хочете навести на нас кров цього чоловіка.

²⁹ Відповіли Петро й апостоли та сказали: Радше треба слухати Бога, ніж людей.

³⁰ Бог батьків наших воскресив Ісуса, якого ви вбили, повісивши на дереві.

³¹ Бог підніс його своєю правицею на князя і рятівника, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.

³² І ми, і Дух Святий, якого дав Бог тим, що вірять у нього, є [його] свідками цих слів.

³³ Почувши це, вони всі розлютилися і змовлялися, щоб їх убити.

³⁴ Вставши, один фарисей у синедріоні, на ім’я Гамалиїл, – законовчитель, шанований усім народом, – наказав, щоб апостолів вивели на короткий час,

³⁵ а до них сказав: Мужі ізраїльські, поміркуйте поміж собою щодо цих людей, що ото хочете з ними зробити.

³⁶ Недавно об’явився був Тевда, кажучи, що він є кимось великим, – до нього пристало щось із чотириста людей. Він був убитий, і всі, що вірили в нього, розсіялися і зійшли на ніщо.

³⁷ Після нього під час перепису об’явився Юда галилеєць, потягши за собою [досить] народу. І він теж згинув, а всі, що слухали його, – розпорошилися.

³⁸ І нині кажу вам: відступіться від цих людей, лишіть їх. Бо якщо цей задум і ця справа від людей, – вона розлетиться;

³⁹ якщо ж від Бога, то ви не можете зруйнувати її, – щоб часом не стати вам богоборцями. Послухали його

⁴⁰ і, покликавши апостолів, побили їх, пригрозили не говорити в ім’я Ісуса, відпустили.

⁴¹ Вони ж ішли від синедріону, радіючи, що за ймення Ісусове удостоїлися дістати зневагу.

⁴² Щодня в храмі і по домівках не припиняли навчати – благовістити Ісуса Христа.