1 А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити.
2 І мечем він стяв Якова, брата Іванового.
3 А бачивши, що подобалося це юдеям, він задумав схопити й Петра. Були ж дні Опрісноків.
4 І, схопивши його, посадив до в’язниці, і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Пасці.
5 Отож, у в’язниці Петра стерегли, а Церква ревно молилася Богові за нього.
6 А як Ірод хотів його вивести, Петро спав тієї ночі між двома вояками, закутий у два ланцюги, і сторожа пильнувала в’язницю при дверях.
7 І ось ангол Господній з’явився, і в в’язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: „Мерщій вставай!“І ланцюги йому з рук поспадали.
8 А ангол до нього промовив: „Підпережися, і взуй сандалі свої“. І він так учинив. І каже йому: „Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди“.
9 І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від ангола, бо думав, що видіння він бачить.
10 Як сторожу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, — і вона відчинилась сама ім. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, — і відступив ангол зараз від нього.
11 Сказав же Петро, опритомнівши: „Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чекання народу юдейського“.
12 А зміркувавши, він прийшов до садиби Марії, матері Івана, званого Марком, де багато зібралося й молилося.
13 І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служниця, що звалася Рода,
14 та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воротях стоїть!
15 А вони їй сказали: „Чи ти навісна?“Та вона запевняла своє, що є так. Вони ж говорили: „То ангол його!“
16 А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися.
17 Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в’язниці. І сказав: „Сповістіть про це Якова й браттю“. І, вийшовши, він до іншого місця пішов.
18 Коли ж настав день, поміж вояками зчинилась велика тривога, що то сталось з Петром.
19 А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стратити. А сам із Юдеї відбув в Кесарію, і там перебував.
20 А Ірод розгніваний був на тирян та сидонян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царського постельника Власта, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царської.
21 Дня ж призначеного Ірод убрався в одежу царську, і на підвищенні сів та й до них говорив.
22 А натовп кричав: „Голос Божий, а не людський!“
23 І ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з’їла, і він умер.
24 Слово ж Боже росло та помножувалось.
25 А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що прозваний Марком.