1 Проживав же один чоловік у Кесарії, на ймення Корнилій, сотник полку, що звавсь Італійським.
2 З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру милостиню, і завжди Богові молився.
3 Явно він у видінні, десь коло години дев’ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: „Корнилію!“
4 Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: „Що, Господи?“Той же йому відказав: „Молитви твої й твоя милостиня перед Богом згадалися.
5 Тепер же пошли до Йоппії людей, та й приклич Симона, що зветься Петром.
6 Він гостює в одного гарбарника Симона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що ти маєш робити“.
7 Коли ж Ангол, що йому говорив, відійшов, той закликав двох із своїх слуг домових, і вояка богобійного з тих, що служили при ньому,
8 і розповів їм усе та й послав їх в Йоппію.
9 А наступного дня, як у дорозі були вони та наближались до міста, Петро вийшов на горницю, щоб помолитись, о годині десь шостій.
10 І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захоплення на нього найшло,
11 і бачить він небо відкрите, і якуюсь посудину, що сходила, немов простирало велике, яка, за чотири кінці прив’язана, спускалась додолу.
12 У ній же знаходились чотириногі всілякі, і земне гаддя, і небесні пташки.
13 І голос почувся до нього: „Устань, заколи, Петре, і їж!“
14 А Петро відказав: „Жадним способом, Господи, — бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого!“
15 І знов голос удруге до нього: „Що від Бога очищене, не вважай за огидне того!“
16 І це сталося тричі, і посудина знов була взята на небо.
17 Як Петро ж у собі бентежився, що б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, спинилися перед ворітьми,
18 і спиталися, крикнувши: „Чи то тут сидить Симон, що зветься Петро?“
19 Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: „Онде три чоловіки шукають тебе.
20 Але встань і зійди, і піди з ними без жодного сумніву, бо то Я їх послав!“
21 І зійшовши Петро до тих мужів, промовив: „Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви?“
22 А вони відказали: „Сотник Корнилій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим анголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покликати тебе та послухати слів твоїх“.
23 Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппії пішли з ним.
24 І назавтра прийшли вони до Кесарії. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких друзів покликавши.
25 А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився.
26 Та Петро його підвів, промовляючи: „Устань, бо й сам я людина!“
27 І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися,
28 і промовив до них: „Ви знаєте, що не вільно юдеєві приставати й приходити до чужаниці. Та відкрив мені Бог, щоб я жодну людину не мав за огидну чи то за нечисту.
29 Тому я без вагання прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене?“
30 А Корнилій сказав: „Четвертого дня аж до цієї години я постив, а о дев’ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі
31 й сказав: „Корнилію, почута молитва твоя, і твої милостині перед Богом згадалися.
32 Тож пошли до Йоппії, і приклич Симона, що зветься Петром. Він гостює в гарбарника Симона, у господі край моря, — він прийде й розповість тобі“.
33 Я зараз по тебе послав, — ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі“.
34 А Петро відкрив уста свої та й промовив: „Пізнаю я поправді, що „не дивиться Бог на обличчя“,
35 але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить праведність.
36 Він слово послав для Ізраїлевих синів, благовістячи мир через Ісуса Христа, що Господь Він усім.
37 Ви знаєте справу, що по всій Юдеї була й зачалась з Галілеї, після хрищення, що Іван проповідував,
38 Ісуса, що був із Назарету, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоровлюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним.
39 І ми свідки всьому, що Він учинив у Юдейському краї та в Єрусалимі, — та вбили Його, на дереві повісивши.
40 Але Бог воскресив Його третього дня, і дав Йому, щоб з’явився,
41 не всьому народові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з Ним їли й пили, як воскрес Він із мертвих.
42 І Він нам звелів, щоб народові ми проповідували та засвідчили, що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих.
43 Усі пророки свідкують про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням“.
44 Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова.
45 А обрізані віруючі, що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на поган!
46 Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували… Петро тоді відповів:
47 „Чи хто може заборонити христитись водою оцим, що одержали Духа Святого, як і ми?“
48 І звелів охриститися їм у Ймення Ісуса Христа. Тоді просили його позостатися в них кілька днів.