1 І трапилося тими днями, — вийшов наказ царя Августа переписати всю землю.
2 Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній.
3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
4 Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового,
5 щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.
6 І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.
7 І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, — бо в заїзді місця не стало для них.
8 А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою.
9 Аж ось ангол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим,
10 Та ангол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім.
11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме“.
13 І ось раптом з’явилася з анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“
15 І сталось, коли анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь“.
16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала.
17 А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено.
18 І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили.
19 А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм.
20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
21 Коли ж виповнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був ангол назвав, перше ніж Він в утробі зачався.
22 А коли — за Законом Мойсея — минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом,
23 як у Законі Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу“,
24 і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, — „пару горличат або двоє голубенят“.
25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, — людина праведна та благочестива, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
26 І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
27 І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним,
28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
29 „Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром,
30 бо побачили очі мої Спасіння Твоє,
31 яке Ти приготував перед всіма народами,
32 Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!“
33 І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене.
34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання, —
35 і меч душу прошиє самій же тобі, — щоб відкрились думки сердець багатьох!“
36 Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, — вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування,
37 удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами.
38 І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав.
39 А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала.
41 А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
42 І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли.
43 Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того.
44 Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими.
45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх.
47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе“.
49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“
50 Та не зрозуміли вони того слова, що Він їм говорив.
51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці.
52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.