1 А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв’язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.
2 А Пилат запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
3 А первосвященики міцно Його винуватили.
4 Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідкують!“
5 А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
6 На свято ж він їм відпускав був одного із в’язнів, котрого просили вони.
7 Був же один, що звався Варавва, ув’язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.
8 Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.
9 Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу вам Царя Юдейського?“
10 Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.
11 А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.
12 Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
13 Вони ж стали кричати знов: „Розіпни Його!“
14 Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“А вони ще сильніше кричали: „Розіпни Його!“
15 Пилат же хотів догодити народові, — і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп’ятий був.
16 Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
17 І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.
18 І вітати Його зачали: „Радій, Царю Юдейський!“
19 І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
20 І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп’ясти Його.
21 І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
22 І Його привели на місце Голгофу, що значить „Череповище“.
23 І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.
24 І Його розп’яли, і „поділили одежу Його, кинувши жереб про неї“, хто що візьме.
25 Була ж третя година, як Його розп’яли.
26 І був написаний напис провини Його: „Цар Юдейський“.
27 Тоді розп’ято з Ним двох розбійників, — одного праворуч, і одного ліворуч Його.
28 І збулося Писання, що каже: „До злочинців Його зараховано!“
29 А хто побіч проходив, то Його лихословили, „головами своїми хитали“й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“
31 Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
32 Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що разом із Ним були розп’яті, насміхалися з Нього.
33 А як шоста година настала, то аж до години дев’ятої темрява стала по цілій землі.
34 О годині ж дев’ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: „Елої, Елої, — лама савахтані“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — нащо Мене Ти покинув?“
35 Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю!“
36 А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи прийде Ілля Його зняти!“
37 А Ісус скрикнув голосом гучним, — і духа віддав!
38 І в храмі завіса роздерлась надвоє, — від верху аж додолу.
39 А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
40 Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,
41 що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
42 А коли настав вечір, — через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою, —
43 прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
44 А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп’ятий помер.
45 І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.
46 А Йосип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.
47 Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.