1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе зауважило.
2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
3 і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!
4 Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!
5 О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!
6 Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?
10 Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!
11 Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?
12 Ваші нагадування — це прислів’я із попелу, ваші башти — це глиняні башти!
13 Мовчіть передо мною, — а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!
14 Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?
15 Ось Він мене вб’є, і я надії не матиму, — але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!
16 І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.
17 Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення — в ваших ушах нехай буде.
18 Ось я суд спорядив, — бо я справедливий, те знаю!
19 Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!
22 Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?
25 Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?
26 Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,
27 і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,
28 і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з’їла!