1 І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.
2 Оце оповість про Якова. Йосип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йосип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.
3 А Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання.
4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, — і зненавиділи його, і не могли говорити з ним спокійно.
5 І снився був Йосипові сон, і він розповів своїм браттям, а вони ще збільшили ненависть до нього.
6 І сказав він до них: „Послухайте но про той сон, що снився мені.
7 А ото ми в’яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму“.
8 І сказали йому його браття: „Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?“І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.
9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: „Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені“.
10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому батько його, та й промовив до нього: „Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?“
11 І заздрили йому брати його, а батько його запам’ятав ці слова.
12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.
13 І сказав Ізраїль до Йосипа: „Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!“А той відказав йому: „Ось я!“
14 І сказав він до нього: „Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь“. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.
15 І знайшов його один чоловік, — а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: „Чого ти шукаєш?“
16 А той відказав: „Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?“
17 І сказав той чоловік: „Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну“. І пішов Йосип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.
18 А вони побачили його здалека, і поки він наблизився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.
19 І сказали вони один одному: „Ось іде той сновидець!
20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з’їв його! І побачимо, що буде з його снами“.
21 І почув це Рувим, і визволив його з руки їхньої, і сказав: „Не губімо душі його!“
22 І сказав до них Рувим: „Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки не кладіть на нього”, щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.
23 І сталося, коли прийшов Йосип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.
24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, — не було в ній води.
25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту.
26 І сказав Юда до своїх братів: „Яка користь, що вб’ємо нашого брата, і затаїмо його кров?
27 Давайте продамо його Ізмаїльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло“. І послухалися брати його.
28 І коли проходили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йосипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.
29 А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою…
30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: „Немає хлопця! А я, —— куди я піду?“
31 А вони взяли Йосипове вбрання, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.
32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: „Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання — твого сина воно, чи ні?“
33 А він пізнав його та й сказав: „Вбрання мого сина… Дикий звір його з’їв… Справді розшарпаний Йосип!“
34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув веретище на стегна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своєму…
35 І зачали всі сини його та всі дочки його потішати його. Але він не міг утішитися, та й сказав: „У жалобі зійду я до сина мого до шеолу“. І плакав за ним його батько.
36 А мідіяніти продали Йосипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царської сторожі.