1 А оце закони, що ти викладеш перед ними:
2 Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде дармо на волю.
3 Якщо прийде він сам один, нехай сам один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його.
4 Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочок, — та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам один.
5 А якщо раб той щиро скаже: „Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, — не вийду на волю“,
6 то нехай його пан приведе його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе пан його вухо йому шилом, — і він буде робити йому повіки!
7 А коли хто продасть дочку свою на невільницю, — не вийде вона, як виходять раби.
8 Якщо вона невгодна в очах свого пана, який призначив був її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її.
9 А якщо призначить її для сина свого, то зробить їй за правом дочок.
10 Якщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одежі їй і подружнього пожиття їй.
11 А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде дармо, без окупу.
12 Хто вдарить людину, і вона вмре, той конче буде забитий.
13 А хто не чатував, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече.
14 А коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, — візьмеш його від жертівника Мого на смерть.
15 А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий.
16 А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий.
17 І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий.
18 А коли будуть сваритися люди, і вдарить один одного каменем або кулаком, і той не вмре, а зляже на постелю,
19 якщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння часу його та справді вилікує.
20 А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той.
21 Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він — його гроші.
22 А коли будуть битися люди, і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів.
23 А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу,
24 око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,
25 опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка.
26 А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його.
27 А якщо виб’є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його.
28 А коли віл ударить чоловіка або жінку, а той умре, конче буде вкаменований той віл, і м’ясо його не буде їджене, а власник того вола невинний.
29 А якщо віл був битливим і вчора, і третього дня, і було те засвідчене у власника його, а той його не пильнував, і заб’є той віл чоловіка або жінку, — буде він укаменований, а також власник буде забитий.
30 Якщо на нього буде накладений викуп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього накладене.
31 Або вдарить віл сина, або вдарить дочку, — буде зроблено йому за цим законом.
32
33 А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не закриє її, і впаде туди віл або осел,
34 власник ями відшкодує, — верне гроші власникові його, а загинуле буде йому.
35 А коли чийсь віл ударить вола його ближнього, і згине той, то продадуть вола живого, а гроші за нього поділять пополовині, і також загинулого поділять пополовині.
36 А коли буде відоме, що віл був битливим і вчора й третього дня, а власник його не пильнував його, то конче нехай відшкодує вола за того вола, а забитий буде йому.
37 Коли хто вкраде вола або овечку, і заріже його або продасть його, то відшкодує п’ять штук великої худоби за вола того, а чотири дрібної худоби за ту овечку.