1 Сталося того часу, і відійшов Юда від братів своїх, і розташувався аж до одного адулламітянина, а ймення йому Хіра.
2 І побачив там Юда дочку одного ханаанеянина, а ім’я йому Шуа, і взяв її, і з нею зійшовся.
3 І завагітніла вона, і породила сина, а він назвав ім’я йому: Ер.
4 І завагітніла вона ще, і породила сина, і назвала ім’я йому: Онан.
5 І ще знову, і породила сина, і назвала ім’я йому: Шела. А батько був у Кезиві, як вона породила його.
6 І взяв Юда жінку для Ера, свого перворідного, а ім’я їй: Тамара.
7 І був Ер, Юдин перворідний, злий в очах Господа, — і Господь його вбив.
8 І сказав Юда до Онана: „Увійди до жінки брата свого, і одружися з нею, — і встанови насіння для брата свого“.
9 А Онан знав, що не його буде насіння те. І сталося, коли він сходився з жінкою брата свого, то марнував насіння на землю, аби не дати його своєму братові.
10 І було зле в очах Господа те, що він чинив, і вбив Він також його.
11 І сказав Юда до Тамари, невістки своєї: „Сиди вдовою в домі батька свого, аж поки не виросте Шела, син мій“. Бо він був подумав: „Аби не вмер також він, як брати його“. І пішла Тамара, та й осілася в домі батька свого.
12 І минуло багато днів, і вмерла Шуїна дочка, Юдина жінка. А коли Юда був утішений, то пішов до Тімни, до стрижіїв отари своєї, він і Хіра, товариш його адулламітянин.
13 А Тамарі розповіли, кажучи: „Ось тесть твій іде до Тімни стригти отару свою“.
14 І зняла вона з себе одежу вдівства свого, і покрилася покривалом, і закрилася. І сіла вона при брамі Енаїм, що по дорозі до Тімни. Бо знала вона, що виріс Шела, а вона не віддана йому за жінку.
15 І побачив її Юда, і прийняв її за блудницю, бо закрила вона обличчя своє.
16 І він збочив до неї на дорогу й сказав: „А ну но я ввійду до тебе!“Бо він не знав, що вона невістка його. А вона відказала: „Що даси мені, коли прийдеш до мене?“
17 А він відказав: „Я пошлю козлятко з отари“. І сказала вона: „Якщо даси заставу, аж поки пришлеш“.
18 А він відказав: „Яка та застава, що дам я тобі?“Та сказала: „Печатка твоя, і шнурок твій, і палиця твоя, що в руці твоїй“. І він дав їй, і зійшовся з нею, а вона завагітніла від нього.
19 І встала вона та й пішла, і зняла покривало своє з себе, і зодягнула одежу вдівства свого.
20 А Юда послав козлятко через приятеля свого адулламітянина, щоб узяти заставу з руки тієї жінки. Та він не знайшов її.
21 І запитав він людей її місця, говорячи: „Де та блудниця, що була в Енаїм при дорозі?“Вони відказали: „Не була тут блудниця“.
22 І вернувся він до Юди й сказав: „Не знайшов я її, а також люди місця того говорили: Не була тут блудниця“.
23 І сказав Юда: „Нехай візьме собі ту заставу, щоб ми не стали на ганьбу. Ось я послав був те козлятко, та її не знайшов ти“.
24 І сталося так десь по трьох місяцях, і розповіджено Юді, говорячи: „Упала в блуд Тамара, твоя невістка, і ось завагітніла вона через блуд“. А Юда сказав: „Виведіть її, — і нехай буде спалена“.
25 Коли її вивели, то послала вона до тестя свого, говорячи: „Я завагітніла від чоловіка, що це належить йому“. І сказала: „Пізнай но, чия то печатка, і шнури, і ця палиця?“
26 І пізнав Юда й сказав: „Вона стала справедливіша від мене, бо я не дав її Шелі, синові своєму“. І вже більше не знав він її.
27 І сталося в часі, як родила вона, — а ось близнята в утробі її.
28 І сталося, як родила вона, показалася рука одного; і взяла баба-сповитуха, і пов’язала на руку йому нитку червону, говорячи: „Цей вийшов найперше“.
29 І сталося, що він втягнув свою руку, а ось вийшов його брат. І сказала вона: „Нащо ти роздер для себе перепону?“І назвала ім’я йому Перец.
30 А потім вийшов брат його, що на руці його була нитка червона. І вона назвала ім’я йому: Зерах.