1 І пішов Самсон до Гази, і побачив там жінку блудницю, і ввійшов до неї.
2 А аззеянам донесли, говорячи: „Самсон прийшов сюди!“І оточили вони, і чатували на нього всю ніч у міській брамі. І вони тихо поводилися всю ніч, говорячи: „ Будемо чатувати аж до ранішнього світу, — і заб’ємо його“.
3 І лежав Самсон аж до півночі. А опівночі встав, і схопив за двері міської брами та за обидва бічні одвірки, та й вирвав їх разом із засувом, і поклав на свої плечі, і виніс їх на верхів’я гори, що навпроти Хеврону.
4 І сталося потому, і покохав він жінку в долині Сорек, а ім’я їй Деліла.
5 І прийшли до неї филистимські володарі, та й сказали їй: „Намов його та й побач, — у чому його велика сила, і чим переможемо його та зв’яжемо його, щоб упокорити його? А ми кожен дамо тобі тисячу й сто шеклів срібла“.
6 І сказала Деліла до Самсона: „Розкажи мені, у чому твоя велика сила, і чим можна зв’язати, щоб упокорити тебе?“
7 І сказав їй Самсон: „Якщо зв’яжуть мене сімома мокрими шнурами, що ще не висушені, то ослабну та й стану, як кожен із людей“.
8 І принесли їй филистимські володарі сім мокрих шнурів, що ще не були висушені, а вона зв’язала його ними.
9 А засідка сиділа в неї в іншій кімнаті. І вона сказала до нього: „Филистимляни на тебе, Самсоне!“І він розірвав ті шнури, як розривається нитка з клоччя, коли понюхає огню. І не пізнана була його сила.
10 І сказала Деліла до Самсона: „Оце ти обманив мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені тепер, чим можна зв’язати тебе?“
11 А він їй сказав: „Якщо справді зв’яжуть мене новими суканими шнурами, якими не робилася робота, то ослабну й стану, як кожен із людей“.
12 І взяла Деліла нові шнури, та й зв’язала його ними, і сказала до нього: „Филистимляни на тебе, Самсоне!“А засідка сиділа в іншій кімнаті. І він зірвав їх зо своїх плечей, немов нитку.
13 І сказала Деліла Самсонові: „Досі ти обманював мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені, чим можна зв’язати тебе?“А він їй сказав: „Якщо утчеш сім кучерів моєї голови з основою“.
14 І вона прибила їх ткацьким клинком, та й сказала до нього: „Филистимляни на тебе, Самсоне!“А він обудився зо сну свого, та й вирвав ткацького клинка тканини та основу.
15 І сказала вона до нього: „Як ти говориш: кохаю тебе, а серце твоє не зо мною? Оце тричі обманив ти мене, і не розповів мені, у чому твоя велика сила“.
16 І сталося, коли вона докучала йому своїми словами по всі дні, та напирала на нього, то знетерпеливилася душа його на смерть.
17 І виложив він їй усе серце своє, та й сказав їй: „Бритва не торкалась моєї голови, бо я Божий назорей від утроби своєї матері. Якщо я буду оголений, то відступить від мене сила моя, і я ослабну, та й стану, як кожна людина“.
18 І побачила Деліла, що він розповів їй усе своє серце, і послала й покликала филистимських володарів, говорячи: „Прийдіть і цим разом, бо він розповів мені все своє серце“. І прийшли до неї филистимські володарі, і знесли срібло в своїй руці.
19 А вона приспала його на колінах своїх, і покликала чоловіка та й наказала оголити сім кучерів його голови. І став він слабнути, і відступила від нього сила його.
20 І сказала вона: „Филистимляни на тебе, Самсоне!“І збудився він зо сну свого та й сказав: „Вийду я, як раз-у-раз, і стрясуся“. А він не знав, що Господь відступився від нього.
21 І взяли його филистимляни, та й вибрали очі йому. І вони звели його до Гази, і зв’язали його мідяними ланцюгами, і він молов у домі ув’язнених.
22 А волос голови його зачав рости по тому, як був він оголений.
23 А филистимські володарі зібралися, щоб принести велику жертву Даґонові, своєму богові, та повеселитися. І сказали вони: „Наш бог передав у нашу руку Самсона, ворога нашого“.
24 І бачив його народ, і хвалили своїх богів, і говорили: „Наш бог передав у нашу руку нашого ворога та спустошителя нашого краю, який наші трупи намножив“.
25 І сталося, коли їхнє серце звеселилося, то сказали вони: „Покличте Самсона, і нехай він посмішить нас“. І покликали Самсона з дому ув’язнених, і він витівав жарти перед ними, а вони поставили його поміж стовпами.
26 І сказав Самсон юнакові, що держав його за руку: „Пусти мене, і дай доторкнутися мені, до тих стовпів, що на них цей дім стоїть міцно, і нехай я обіпруся на них“.
27 А той дім був повен чоловіків та жінок, і туди зібралися всі филистимські володарі, а на даху було близько трьох тисяч чоловіків та жінок, що приглядалися до жартів Самсона.
28 І кликнув Самсон до Господа, та й сказав: „Владико Господи, згадай же про мене, та зміцни мене тільки цього разу, Боже, і нехай я пімщу филистимлянам одну пімсту за двоє очей своїх!“
29 І обняв Самсон обидва серединні стовпи, що на них міцно стояв той дім, і обперся на них, — на одного правицею своєю, а на одного лівицею своєю.
30 І сказав Самсон: „Нехай помру я разом із филистимлянами!“І він з великою силою сперся на стовпи, — і впав той дім на володарів та на ввесь той народ, що в ньому. І були ті померлі, що він повбивав їх при своїй смерті, численніші за тих, що повбивав їх за свого життя.
31 І зійшли його брати та ввесь дім його батька, і понесли його, і винесли та й поховали його між Цор’а та між Ештаолом у гробі Маноаха, батька його. А він судив Ізраїля двадцять літ.