¹ Давида до Ґоліята. Благословенний Господь Бог мій, що повчає мої руки на бій, мої пальці на війну.

² Моє милосердя і моя охорона, мій помічник і мій визволитель, мій оборонець, і на Нього я поклав надію, Він підкоряє мій нарід під мене.

³ Господи, чим є людина, що Ти їй обявився, і людський син, що вшановуєш його?

⁴ Людина уподібнилася до марноти, її дні минають наче тінь.

⁵ Господи, прихили твої небеса і зійди, доторкнися гір, і задимляться.

⁶ Заблесни блискавицею і розженеш їх, пішли твої стріли і замішаєш їх.

⁷ Пішли твою руку з гори, визволи мене і спаси мене від великих бід, з руки чужих синів,

⁸ яких уста висказали марне, і їхня правиця – правиця неправди.

⁹ Боже, заспіваю Тобі пісню нову, на десятиструннім псалтирі співатиму Тобі,

¹⁰ що даєш царям спасіння, що спасаєш Давида твого раба від поганого меча.

¹¹ Визволи мене і спаси мене з руки синів чужинців, яких уста заговорили марне і їхня правиця – правиця неправди.

¹² Яких сини наче нові саджанці посаджені в їхній молодості, їхні дочки гарні, прикрашені наче подоба храму,

¹³ їхні покої повні, що викидають з цього в це, їхні вівці багатоплідні, що множаться на їхніх дорогах,

¹⁴ їхні воли годовані, немає запалої огорожі, ані проходу, ані крику на їхніх площах.

¹⁵ Блаженним назвали нарід, в якого так є. Блаженний нарід, в якого Господь його Бог.