1 І зібрався Яків, і пішов до краю синів Кедему.
2 І побачив, — аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада. А на отворі криниці лежав великий камінь.
3 І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце.
4 І сказав до пастухів Яків: „Браття мої, звідкіля ви?“А ті відказали: „Ми з Харану“.
5 І сказав їм: „Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового?“І відказали: „Знаємо“.
6 І сказав їм: „Чи гаразд із ним?“І відказали: „Гаразд. А ось Рахіль, дочка його, приходить з отарою“.
7 І сказав: „Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть“.
8 А вони відказали: „Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, — тоді понапуваємо отару“.
9 Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахіль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.
10 І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата матері своєї, та отару Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отвору криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.
11 І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав…
12 І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму…
13 І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди.
14 І промовив до нього Лаван: „Поправді, ти кість моя й тіло моє!“І сидів він із ним місяць часу.
15 І сказав Лаван до Якова: „Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даремно? Скажи ж мені, яка плата тобі?“
16 А в Лавана було дві дочки: ім’я старшій Лія, а ім’я молодшій Рахіль.
17 Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду.
18 І покохав Яків Рахіль, та й сказав: „Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку твою“.
19 І промовив Лаван: „Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!“
20 І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів.
21 І сказав Яків Лаванові: „Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду!“
22 І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину.
23 І сталося ввечері, — і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся.
24 А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.
25 А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: „Що це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? Нащо ж обманив ти мене?
26 А Лаван відказав: „У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.
27 Виповни тиждень для цієї, і буде дана тобі також та, за працю, що будеш працювати в мене ще сім літ других“.
28 І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.
29 І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю.
30 І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.
31 І побачив Господь, що зненавиджена Лія, і відкрив її утробу, а Рахіль була неплідна.
32 І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім’я йому: Рувим, бо сказала була: „Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!“
33 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон.
34 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому“. Тому й назвала ім’я йому: Левій.
35 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тим разом я буду хвалити Господа!“Тому назвала ім’я йому: Юда. Та й перестала роджати.