1 Після цього з’явивсь Ісус знов Своїм учням над морем Тіверіядським. А з’явився отак.
2 Укупі були Симон Петро, і Хома, званий Близнюк, і Натанаїл, із Кани Галілейської, і обидва сини Зеведеєві, і двоє інших із учнів Його.
3 Говорить їм Симон Петро: „Піду риби вловити“. Вони кажуть до нього: „І ми підемо з тобою“. І пішли вони, і всіли до човна. Та ночі тієї нічого вони не вловили.
4 А як ранок настав, то Ісус став над берегом, але учні не знали, що то був Ісус.
5 Ісус тоді каже до них: „Чи не маєте, діти, якоїсь поживи?“— „Ні“, вони відказали.
6 А Він їм сказав: „Закиньте невода праворуч від човна, то й знайдете!“Вони кинули, — і вже не могли його витягнути із-за безлічі риби.
7 Тоді учень, якого любив був Ісус, говорить Петрові: „Це ж Господь!“А Симон Петро, як зачув, що Господь то, накинув на себе одежину, — бо він був нагий, — та й кинувся в море.
8 Інші ж учні, що були недалеко від берега — якихось ліктів з двісті — припливли човником, тягнучи невода з рибою.
9 А коли вони вийшли на землю, то бачать розложений жар, а на нім рибу й хліб.
10 Ісус каже до них: „Принесіть тієї риби, що оце ви вловили!“
11 Пішов Симон Петро та й на землю витягнув невода, повного риби великої, — сто п’ятдесят три. І хоч стільки було її, — не продерся проте невід.
12 Ісус каже до учнів: „Ідіть, снідайте!“А з учнів ніхто не наважився спитати Його: „Хто Ти такий?“Бо знали вони, що Господь то.
13 Тож підходить Ісус, бере хліб і дає їм, так само ж і рибу.
14 Це вже втретє з’явився Ісус Своїм учням, як із мертвих воскрес.
15 Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: „Симоне, сину Йонин, — чи ти любиш мене більше цих?“Той каже Йому: „Так, Господи, — відаєш Ти, що кохаю Тебе!“Промовляє йому: „Паси ягнята Мої!“
16 І говорить йому Він удруге: „Симоне, сину Йонин, — чи ти любиш Мене?“Той каже Йому: „Так, Господи, — відаєш Ти, що кохаю Тебе!“Промовляє йому: „Паси вівці Мої!“
17 Утретє Він каже йому: „Симоне, сину Йонин, — чи кохаєш Мене?“Засмутився Петро, що спитав його втретє: „Чи кохаєш Мене?“І він каже Йому: „Ти все відаєш, Господи, — відаєш Ти, що кохаю Тебе!“Промовляє до нього Ісус: „Паси вівці Мої!
18 Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди ти бажав. А коли постарієш, — свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не захочеш“.
19 А оце Він сказав, щоб зазначити, якою то смертю той Бога прославить. Сказавши таке, Він говорить йому: „Іди за Мною!“
20 Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідкома йде той учень, якого любив Ісус, який на вечері до лоня Йому був схилився й спитав: „Хто, Господи, видасть Тебе?“
21 Петро, як побачив того, говорить Ісусові: „Господи, — цей же що?“
22 Промовляє до нього Ісус: „Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, — що до того тобі? Ти йди за Мною!“
23 І це слово рознеслось було між братами, що той учень не вмре. Проте Ісус не сказав йому, що не вмре, а: „Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, — що до того тобі?“
24 Це той учень, що свідчить про це, що й оце написав. І знаємо ми, що правдиве свідоцтво його!
25 Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг! Амінь.